Якщо тамбурін не серйозний нструмент, то переглянте це відео ( http://www.youtube.com/watch?v=zXpk9Ctlv-I ), там я на ньому граю.

ну я ж писав, що тамбурін то є СЕРЙОЗНИЙ інструмент!)

читайте уважніше!)))

Та прочитав, все гуд. І клавішу я називаю напів-живю грою, алеж це краще ніж фанера. 

Якби там не було, та на відміну від фонограми гра на клавіші(напів-вживу) заставляє музиканта розвиватися, займатися, прописувати стилі, редагувати звуки і т.п. А це вже творчість, а не копіювання оригіналу. Звісно що на клавіші можна навіть грати двома пальцями( мажор одним, мінор двома), але з таким підходом щось серйозніше від польки-бздуньки та вальсу "ой у полі бик усцявся" ви не зіграєте.

Скор ноутбучників з однаковими фонограмами замінять ді-джеї, а музикати які грали, так і будуть грати, і попит на них буде ще більшим. А потім, коли в повну силу вступить закон про авторське право, то і ді-джеям і ноутбучникам доведеться шукати роботу, бо нерентабельно стане сплачувати роялті. Так, я використовую чужі фонограми, але я з них потихеньку злажу, бо знаю що скоро зовсім доведеться від них відмовитись, і вам раджу, якщо хочете лишитися в течії.

>>Якби там не було, та на відміну від фонограми гра на клавіші(напів-вживу) заставляє музиканта розвиватися, займатися, прописувати стилі, редагувати звуки і т.п. А це вже творчість, а не копіювання оригіналу.

Це Ви, Романе, так робите і лічені одиниці. Решта жебрає стилі і патчі на всіх форумах в кожній другій темі. Так що проблема все ж таки в людях...

Повністю з Вами пане Ростиславе згідний, але ж ми тут сидимо на форумі і розжовуємо людям що скоро прийде час коли їм (тобто фонограмщикам) доведеться шукати нову роботу, якщо вони не почнуть працювати над собою. 

Доброго здоровя Всім!!!! Тема  ( мінус - в живу ) дуже актуальна і потрібна, але шановні спустіться на " грішну землю",

подивіться що робиться на УТ 1 " Ранкова Зірка",  і других телепередачах,  чого вчуть і які рекомендації дають виконавцям наші " мастисті".

Слюдуюче... Я відсліковував, як проводились конкурси ( районного маштабу на шкільному рівні ) до Незалежності,  Крути і  т.д, тепер ще й до памяті В. Івасюка готують.

Всі тільки ЗА  ФОНОГРАМИ, не зважаючи на якість ні підбір тональності,  " ріжуть, скубать" навідь плюси....

Жива музика виживе тільки в елітних ресторанах і дав би Бог, в музикантів, які не хочуть загубити свій ТАЛАНТ!!!   На переферії,  "як включали так будуть включати"  - хіба би СВІТЛА НЕ БУЛО!!!!

Як не буде світла, то буде генератор.

- Разруха, Филипп Филиппович!

- Нет, - совершенно уверенно возразил Филипп Филиппович, - нет. Вы первый, дорогой Иван Арнольдович, воздержитесь от употребления самого этого слова. Это - мираж, дым, фикция. - Филипп Филиппович широко растопырил короткие пальцы, отчего две тени, похожие на черепах, заерзали по скатерти. - Что такое эта ваша "разруха"? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стекла, потушила все лампы? Да ее вовсе не сушествует! Что вы подразумеваете под этим словом? - яростно спросил Филипп Филиппович у несчастной деревянной утки, висящей кверху ногами рядом с буфетом, и сам же ответил за нее: - Это вот что: если я, вместо того, чтобы оперировать, каждый вечер начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха. Если я, посещая уборную, начну, извините меня за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать 3ина и Дарья Петровна, в уборной начнется разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах. 3начит, когда эти баритоны кричат "Бей разруху!" - я смеюсь. (Лицо Филипп Филиппович перекосило так, что тяпнутый открыл рот.) Клянусь вам, мне смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить себя по затылку! И вот, когда он вылупит из себя всякие галлюцинации и займется чисткой сараев - прямым своим делом, разруха исчезнет сама собой. Двум богам нельзя служить! Невозможно в одно и то же время подметать трамвайные пути и устраивать судьбы каких-то испанских оборванцев! Это никому не удается, доктор, и тем более людям, которые вообще, отстав от развития европейцев лет на двести, до сих пор еще не совсем уверенно застегивают собственные штаны!

М. Булгаков, "Собаче серце", 1925 рік...

....Сиджу, і думаю, чому одних так гнітить виконання під фанеру, а я не відчуваю якогось дискомфорту, хоча із задоволенням працював би з живим колективом, якби випала така можливість. І от якого висновку я дійшов: я закінчив диригентсько-хоровий відділ муз-училища, зараз закінчую муз-пед, на тому ж відділі, і позеціоную я себе не як ІНСТРУМЕНТАЛІСТ, а як ВОКАЛІСТ.

Так, я володію клавішними інструментами, але сказати, що я інструменталіст, у мене язик не повернеться ніколи!)  Може тому і совість мене не мучить, що співаю під фанеру, бо інструментом моїм є голос, і професія моя співати, чим я і займаюсь на весіллі! Я спробував поставити себе на місце весільного музиканта, котрий є саме ІНСТРУМЕНТАЛІСТОМ, і уявив, що би було, якби так склалися обставини, що мені доводилось би співати під плюс 90% репертуару, при чому 89 % не під свій плюс, а чужий:))) Та я би так само був незадоволений, і злий на обставини, котрі мене до того привели!) 

Тому, все переосмисливши, хочу висловити своє розуміння всім інструменталістам, котрі змушені працювати під мінус!!!!!!!!!)