Геніально, як і кожен твір Віктора Павловича! Така собі антологія лабухівського фольклору!:))

Вірші чудові))) Твори генія сучасності!!!!))) Дай Боже здоров"ячка Віктору Павловичу, на многії літа)))) 

А доречі, остання гумореска, гарненько лягає на коломийку, тільки холєра довга)))))) Зате посміявся класно)))

Вузли

Для мене стала відкриттям

Жахлива істина одвічна –

Мотузка нашого життя

Уся в вузлах непересічних.

Як тільки розв'язав один –

Вже другий вузлик закрутився...

Вузли тривог, вузли біди,

А я лишень на світ з’явився.

Війна, вороння, сирота,

Хвороби, окуляри-очі,

Напівголодна суєта,

Дитинство зле і неохоче.

Грав на весіллях на трубі,

Ще й зараз похорони граю,

І мрію ще про щось собі –

Хоча все марно. Це я знаю.

Не те сказав, не так зробив,

На когось косо подивився,

А хтось знічев'я б тебе з'їв,

Якби в "трудах" цих не вдавився.

Я гриз зубами ці вузли,

Ховаючись від всього світу...

Стежки з дитинства проросли

Мої печальним жовтим цвітом.

– Хто в'яже їх? – питаю я.

І завжди відповідь знайдеться.

Вузли, вузли... Їх ого-го.

– Коли ж це доля усміхнеться?

Бо ти її втіха

В життєвому вирі, в життєвому гамі

Місцинку для слів цих у серці знаходь:

Якщо на землі роблять боляче мамі, –

У небі високому плаче Господь.

Зникають народи, держави, кордони –

Історія пише свої сторінки.

Лише не зникають печальнії дзвони,

Коли вже без мами марнуєш роки.

Своїми піснями до Бога не кличу,

Бо виріс в країні, де скривджений Бог,

Але милосердя Господнього зичу

Я матері, люди. Важкий її рок.

Посади високі і слави медові –

Усе непотрібна мирська суєта.

Коли слово "мати" зникає із мови,

У серці холодна і зла пустота.

Облишмо посади. Хай вітер нам в косах

Від руху швидкого тривожно гуде.

Хай все заніміє, хай душать нас сльози,

Коли ми до мами на цвинтар ідем.

Не кривди її – найріднішу на світі,

Коли серед нас ще іде по життю.

Неси ти їй радість, даруй ти їй квіти,

Не дай до серденька зайти забуттю.

І щоб там не було, не кривди словами,

Бо ти – її втіха, бо ти – її плоть.

Якщо на землі роблять боляче мамі, –

У небі високому плаче Господь.

Ми цей Вірш використовуєм на весіллях, читаємо на фоні музики А.Горчинського, присв'ячуєм весільним мамам і кожен своїй.

              Весільним музикам – Віват.

До бою, побратими, у неспокій –

Попівський піст зникає у вітрах,

І на найкращій ноті, на високій

Весіль почнеться шлях у рушниках.

               Хай тішаться щасливі наречені,

               Батьки, рідня, природа на кінець.

               Хай музика дідами осв’ячена

               Звучить із ваших зморених сердець.

До бою, побратими у дорогу,

Розкрийте душу – суть Ваша така,

Беріть усе, що грає, на підмогу

І, хоч один раз < Вріжте Гопака>

Можливо Ваша музика недільна

Мов поцілунок, зніме сум з очей.

І за хвилину сонячну, весільну –

Прийміть повагу й оплески людей.