Всюди порізному!)) Схожі традиції лише в прилеглих селах!! Тільки всюди спілна традиція перегулювання і кидання фати)))

Знайома картина! Практикується в селах Борщівського району по над р. Дністер, р. Серет.  А в Заліщицькому р-н ( пригадую с. Шипівці ) можуть і музикантів викупати ( шоб дур з голови вийшла ). Взагалі в наших краях цікаві традиції!

Завершенням весілля є розбирання молодої  : молодого садять на крісло, перед тим підстеливши подушку.  Дружба в цей час танцює з молодою, Далі молодий не встаючи з крісла ловить молоду, дружки знімають вельон,свекруха молодій повязує хустку і можливо щось дарує. Після цього молода перетанцьовує із всіма, із тих хто є на весіллі, не жонатими і не заміжніми, при цьому дівчатам тримає вельон на голові а хлопцям на плечі. далі подарунки для родичів....   Але я не про це.....Це традиції , які були ,є , і повинні бути !....

       Я про інше, що можна би було назвати ВЕСІЛЬНИМ СПАМОМ.  За останні роки,  доводиться спостерігати  як проводяться якісь незрозумілі ритуали.  Один із них , коли молодий сідає на крісло для перегулювання ,   під загальне  хі-хі-кання підбігає  хтось із родини молодоі   і підливає попід крісло й по кріслі якоюсь   " ЮХОЮ" ....  А коли в кінці молода танцює з молодим , то обмотує молодому голову вельоном, ніби вонучкою до чобота   /мовляв, щоб на других не дивився./     Не було в нас такого колись...!.

       Кілька років тому грали ми весілля , в одному із сусідніх сіл, молодий на тому весіллі , був із тих хлопців що по контракту їздили за кордон миротворцями. На весілля приїхали його колєги-вояки. Так от, коли молода, намагалася обпутати коханого фатою, то хлопака вирвав ту фату з рук і порвав на кілька частин. Молода в сльози "Ти мене не любиш!"   На що , хлопець відповів мудро "Люблю, і беру тебе за жінку не для того щоб ти шаманила на мене !"
 

В Радехівському районі з молодої знімав вельон - молодий, Пояснення було таке: вельон - то є символ дівочої цноти і мамі молодого тут нема чого пхатися.

Кто-то может мой пост принять на спам, но ...рискну...

Меня всегда интересовал обряд в конце свадьбы "дарение подошвы" от свадебного каравая музыкантам...

Обряд есть, а что символизирует- нигде не могла узнать..И только пару лет назад в одном глухом селе на Черкащине меня просветила одна старая бабуля, когда вручала огромную подошву, завёрнутую в шикарный, ручной вышивки рушник...Я, по доброте душевной, хотела рушник вернуть, т.к очень красивый и очень дорогой - молодым пригодится..но бабушка, не поняв сначала мои намерения, вычитала мне за неуважение к хозяевам, а потом пояснила  "В старые времена музыкантам никогда не давали денег на руки, тем более так зазываемую современную предоплату..И в конце свадьбы, когда разрезали каравай, если музыканты подарили людям радость, получали подошву, в которую запекались золотые монетки. А рушник, в который заворачивали подошву символизировал светлую дорогу для музыкантов. чтоб несли радость людям".. 

Вот такая история)))))