Мабуть в моїй роботі мене теж найбільше гнітить запитання по телефону: "Скільки це коштує?"  Часом люди навіть не вітаються і не питають чи я вільний на їх дату. Одразу, "Скільки це коштує?". Як маю гарний настрій, тоді в таких випадках дурачуся "десять тисяч", вони "Шо десять тисяч?" , а я їм "А що коштує?". Розумні люди одразу все розуміють і виправляються. Люди, скажімо так, далекі, кладуть трубку.  Зараз уже можу собі дозволити велику розкіш - вибирати замовників і вважаю це найбільшим своїм досягненням.

Ха, вибирати замовників. Я за вас радий пане Романе(ну і за себе також). Але ж поки дійдеш до такого стану справ потрібно дуже багато і якісно працювати на свій авторитет,. Може ви порадили чого не слід говорити замовнику а що потрібно. 

P.S. Бажаю усім такого стану справ як у пана Романа.

Більшість людей (не всі звичайно) обіцяють клінту "золоті гори" щоб "взяти халтуру", а потім і третини того не виконуюють! Ото на жаль псують рейтинг всім нормальним лабухам! І на підставі тих обіцяних "золотих гір" клієнти і вередуюють і побоюються за свою забаву адже то їхнє свято! Моя порада не обіцяйте клієнту те що не зможете виконати - Щирість і правда вс єдно переможут! І скажу з досвіду що розмова з клієнтом має бути - щира і обовязково з гумором!!!!\ Відповідати на запитання треба чітко не затинаючись і бути готовими до самих каверзних питань !

Нема "біржі"! Ну я живу в провінційному містечку,типу будем домовлятись,хтось заграє за менше і нічого не вдієш.Але Вам-хлопцям зі Львова да не організувати "біржу"! Домовились про ціну-і баста! А там Ви можете розібратись"что к чему." Ось і вирішення проблеми.