В кінці коментаріїв я додав ще кілька творів.

Як оркестр заграє

Не сваріться на музику,

Хай вас гріх минає.

Усміхніться чоловіку,

Що корнет тримає.

Похваліть, що файно грає,

Піднесіть чарчину –

Це усім допомагає,

А тим більш мужчині.

Все минає на цім світі –

І печаль, і радість…

То чи злитись, чи човпіти,

 Чи чекати старість?

Ні! Бо як оркестр заграє,

Дрібненько та вютно,

Зразу тіло оживає

І душа попутно.

І отак – не все минуче,

Є щось, певно, вічне,

А це вічне ще й співуче,

До добра закличне.

Не сваріться на музику

Ні в полі, ні з поля –

До земельки він не звиклий,

Така його доля.

Пальці вміють витинати

Радість на весіллі.

Тож навіщо йому знати

Шахту і вугілля?

Він один на слух з корнетом

Ноти підбирає,

Він один, коли помре хто,

Жалібно так грає.

І вже сиві, і патлаті

Милують музику.

Знаний він у кожній хаті,

Як талант великий.

Не сваріться на музику,

Обійміть гарненько –

Вам до самого до віку

Буде веселенько!

Єднаймося,брати

Єднаймося, брати по музі,

Бо небагацько нас вже є.

Злітають в вічність наші друзі,

І на землі сумніш стає.

Берім, музики, труби мідні,

Хто на чім грав колись й тепер,

Бо ми – брати, бо ми всі бідні,

Але музика ще не вмер.

Хай не милує нас держава,

Не маєм в серці ми печаль.

Бо ж на весіллях – наша слава.

Людське «спасибі» - нам медаль.

Єднаймося, брати по музі,

В імя батьків, хто вже поліг.

Їх славна пісня «Ой у лузі…»

Хай буде нам як оберіг.

Хоча і варті ми пошани,

Щоб трохи думали про нас.

Ми вірим й знаєм, що настане

І для музиків світлий час.

Єднаймося, брати по музі,

Бо небагацько нас вже є.

Лише гуртом в музичнім плузі

Покажем світу, що ми є.

Музикант

Така вже доля музиканта –

Блакитить співом час і даль.

Та Божа іскорка таланту

Дарує радість і печаль,

Дарує щастя і кручину.

Тікаєш, а воно твоє:

І хвилювання безпричинне,

І спокій, хоч причина є.

Буває. Рвеш в нестямі ноти –

Жалієш, що прожив не так,

Але згадаєш щосуботній

Весільного оркестру такт.

А ти все в’ютні польки граєш,

Тепло корнета у руці.

Ет… все хіба згадаєш?

І… пишеш знову ноти ці.

Я вчився сам і вчив дорослих,

Дітей до музики горнув.

Срібляться трохи світлі коси,

Роки у серці вже відчув.

Пригадую, як на могилах

Оркестр наш «Степом, степом…» грав.

Летіла жалоба на крилах –

Соліст високу ноту брав.

Солісту одинадцять років,

Корнету – сорок мідних літ.

І хлопчик ноту брав високу,

Щоб чув її в могилі дід.

Спішать, дзвенять життя куранти,

Той хлопчик юнаком вже став…

Щаслива доля музиканта –

Болюча, світла, непроста.

Дякую за гарні вірші, респект автору, вкажіть його ім"я, країна повинна знати своїх героїв!!!

вірші написав мій батько Віктор Вялих,музикант і трішки поет.

Дякую за вірші! Маєте дійсно БАТЬКА з великої букви!!!!

Дуже гарно! Щирий уклін батьку...

Супер, може ше мелодія чи музику придомає батько до цих слів!?

На жаль батько вже старенький,але похорона ще грає.Можливо якщо хтось придумає музику будем тільки раді. Віршів ще є багато.

Ідея написання пісні на ці слова, це класно, дякуємо усі разом топікстартеру за таку можливість. Будемо творити та викладати на сайті, виберете собі кращий варіант. Бо коли приходить день працівника культури, то і заспівати немає що.

Гарні вірші !   Приєднуюсь до хлопців ,  і з подякою низько кланяюсь авторові.

Музику слід написати! Вам і "карти в руки",дорогі колеги!