Головна сторінка » Список форумів » Вчителям музики, керівникам дитячих садочків та організаторм масових свят » День села
День села

Інтро

 

 

(С) Веселиться вода у Десні,

Мерехтить жовта осінь на гілках,

У серцях лунають пісні -

Відбувається щось в Новосілках.

 

Пожвавішали люди й природа,

Ось і музика вже загула...

Веселися, славетний народе,

Бо, нарешті, прийшов День села!

 

(М) Так і справді, нарешті, дочекалися ми нашого свята. Цілий рік на нього чекали. Цілий рік ми старанно трудились на благо своїх родин і свого села, тож заслужили на свято. Нехай сяють посмішки і лунають пісні. Нехай добро і достаток завітають у кожну оселю. Нехай святковий настрій не покидає вас цілий рік. Зі святом вас, шановні Новосільці!

 

(С) А яке ж свято без пісні? Тим паче, яке свято без пісні у співочому українському селі?

 

При долині кущ калини

 

 

(С) І знову - ця знайома стежка в полі,
Яка в’юнить до рідного села,
Замріявшись, іду собі поволі:
Тут народилась я, тут молодість пройшла.


(М) І серце в грудях трепетно заб’ється,
І сум, і радість болем забринить.
Душа моя, немов з-за ґраток рветься,
Та пташкою в гніздо своє летить.

 

І так кортить душею притулитись,
Очима обійняти все довкіл,


(С) І серцем спраглим із тобою злитись,
Рідне село – тому й найкраще з сіл.

 

Перелаз мій перелаз

 

 

(С) Так, роки ідуть невпинно. Десь на пустому полі повиростали будинки…

 

(М) В когось виріс садок…

 

(С) Одні молодята, несподівано, стали батьками…

 

(М) Інші молодята, так само несподівано, стали бабцею та дідом…

 

(С) Хтось повів дитину до школи і довго не міг оговтатись, що має в хаті першачка…

 

(М) А хтось закінчив школу і, знову ж-таки несподівано, став неймовірно дорослим.

 

(С) Час біжить, а все навкруги міняється.

 

(М) Ну і нехай! Аби тільки ті зміни були добрими. А про минулі часи нам завжди нагадають старі фотографії. 

 

Старі фотографії

 

 

(С) Час ділить і поєднує.

 

(М) Час лікує і примиряє.

 

(С) Час навчає і додає мудрості.

 

(М) Час – це не тільки прожиті роки.

 

(С) Прожиті роки – це не тільки спогади і сум.

 

(М) Прожиті роки – це не тільки сивина… Мої роки – моє багатство.

 

Мои года – моё богатство

 

 

(С) На срібних струнах бабиного літа
Осіння тиха музика заграла.
Уся земля, росою вранці вмита,
Свою одвічну пісню заспівала.


(М) Ключі пташині в небо піднялися.
Є нотний стан — лиш ноти записати…
Мелодії над світом розлилися…
Любити й жити треба поспішати…


(С) Світ незбагненний, дивовижна казка.
Тут стільки щастя, музики і дива!
Від сонечка струмує ніжна ласка.
Я йду по жовтій осені щаслива.


(М) А музика осіння тихо ллється
І десь у серці глибоко лунає:
То сумно зазвучить, то засміється,
То про кохання давнє нагадає.

 

Чортополох

 

 

(М) Скільки на світі є доріг? Не перелічити.

 

(С) Кожен шукає свою та не кожен знаходить.

 

(М) Дороги переплітаються і розходяться. Дороги – це інструменти долі.

 

(С) І, мабуть, найскладніше в житті не помилитись із вибором своєї.

 

(М) Особливо в найважчі моменти, коли стоїш на перехресті семи доріг.

 

Перекрёсток семи дорог

 

 

(М) Юні роки – дивовижна казка.

 

(С) Перші почуття й переживання…

 

(М) Все навкруги здається таким таємничим і цікавим…

 

(С) Хочеться розгадати всі секрети як найшвидше…

 

(М) Як найшвидше подорослішати…

 

(С) А наспіх можна і дурниць утнути.

 

(М) Та на то вона і юність, щоб дурниці пробачати.

 

(С) Але й треба не забувати – юність не дитинство, як і калина – не верба.

 

А калина – не верба

 

 

(С) Чому, як дівчина молода, так відразу: порвали штанці, полатаю, погуляю?

 

(М) Бо таке воно дівоче – підросло, ото і хоче. Усі сни романтичні, думки ніжні, очі чисті й закохані…

 

(С) А ще щось присниться, щось сама придумає… Мабуть всім дівчатам це знайоме.

 

Зимний сон

 

(С) Як уважно придивитись та прислухатись то можна помітити, що природа – досить вправний музикант. Вона вміє грати веселками і вітрами, керує пташиними хорами та колише вечірніми звуками.

 

(М) А ще є в неї дуже цікавий інструмент – невпинний та веселий водограй.

 

Водограй

 

 

(М) Так, вода – цікава стихія. Примхлива і необхідна, гарна, велична і небезпечна.

 

(С) Крім того, вода – добра сваха, адже яких тільки таємниць не відкриває вона дівчатам, які ворожать на берегах річок.

 

(М) Цікаво, що ж їм говорить та чиста вода?

 

Ой, говорила чиста вода

 

 

(С) Український фольклор рясніє різними повір’ями і обрядами.

 

(М) Є в ньому незліченна кількість способів ворожіння…

 

(С) Не менше способів є і привороту…

 

(М) Та, коли кохання вже – на порозі, чи потрібно шукати ту червону руту?

 

Червона рута

 

 

(М) Також в українському фольклорі є чимало байок і анекдотів про кумів.

 

(С) Всі їх добре знають, тому повторюватись не має сенсу.

 

(М) Та й здивувати чимось новеньким у цьому жанрі навряд чи вдасться.

 

(С) Хіба що розвеселити піснею… То це за просто.

 

Наливай, кума!

 

 

(С) Кохання-кохання – дівоче страждання…

 

(М) Чому ж це?

 

(С) Один поцілунок, а скільки чекання?

 

(М) Це як у пісні «Іванку, Іванку, з того боку ярку…»?

 

(С) Саме так.

 

Іванку, Іванку

 

 

(М) Вечір ходить за селом,
Кута землю тихим сном, –
Сплять тополі
В чистім полі,
Вітер вклався під млином.

(С) Місяць в небо виплива –
Заіскрилася трава,
Він краплини-
Янтарини
Щирим сріблом полива.

(М) В річці хлюпає вода,
Сон на неї не спада,
Плещуть хвилі
Срібнокрилі,
Ночі чується хода.

 


(С) Ніч приходить із лісів,
Тихне шум людських дворів,
Лиш не гасне
Місяць ясний,
Пісня лине із садів.

 

В саду гуляла

 

 

(М) Цікаво, а в Африці є цигани?

 

(С) Африка – це ж «чорний» континент. Там переважають представники негроїдної раси.

 

(М) Це то загальновідомо, а ось чи є там цигани?

 

(С) Якщо і є то, мабуть, зовсім не багато.

 

(М) А, то, можливо, є! (Пауза) Я уявляю – які вони там чорні.

 

Ой, на горі цигани стояли

 

 

(С) Розлуку, мабуть, переживав кожен із нас.

 

(М) Так, це не приємне відчуття. Тай взагалі, будь-що втрачати не приємно. Ну, звісно, крім каменів у нирках.

 

(С) Так, так, звісно. Та жарти – жартами, але коли пустіє клен, крони якого служили притулком для двох закоханих… Заростає травою місце їх зустрічей…

 

(М) Це досить болісно, звісно. (Пауза) Майже як камені у нирках.

 

Клён

 

 

(М) Знаєш, яка найкраща штука в світі?

 

(С) Сало?

 

(М) Близько але ні.

 

(С) То що ж?

 

(М) Штука баксів!

 

(С) Це точно. Скільки сала можна купити!

 

Живеш в селі – вирощуй сало

 

(С) Сало – це звичайно добре та не салом єдиним…

 

(М) Так-так, до сальця та ще й – ковбаски…

 

(С) А ще огірочків хрумких…

 

(М) А там вже й просто необхідний келих терпкого вина…

 

(С) А ще як привід сер’йозний є…

 

(М) Чи просто, за дорогих батьків.

 

Келих терпкого вина

 

 

(С) Ти ніколи не замислювався над відомим французьким висловом: «Шереше ля фам»?

 

(М) А що там думати: шукайте жінку. Французи весь час лише те і роблять. А як жінка не хоче щоб її шукали?

 

(С) Як не хоче, то це вже наша, балувана жінка.

 

(М) І вона мовчати не буде, вона так і скаже: ти йо… туди-сюди…

 

(С) Чи, просто: «Ты меня не ищи».

 

Ты меня не ищи

 

 

(М) Якщо ми вже знов повернулись до невмирущої теми кохання, давай поговоримо про його атрибути.

 

(С) Так і справді, що є атрибутами кохання?

 

(М) Квіти.

 

(С) Поцілунки.

 

(М) Освідчення.

 

(С) Весілля.

 

(М) Діти.

 

(С) Так-так, діти – квіти життя, які народжуються у любові.

 

(М) Тож даруйте жінкам квіти.

 

(С) А ще незмінним атрибутом кохання є безсоння, коли переживання не дають заснути, а думки переповнюють голову.

 

(М) Чи, те ж саме безсоння, тільки більш продуктивне.

 

(С) Тобто?

 

(М) Ну, після якого з’являються діти.

 

(С) Виходить, коханню не обійтись без безсонниці.

 

Бессонница

 

 

(М) Хай пісня лунає від краю до краю,
З Днем села всіх сердечно вітаєм!

Живіть щасливо, живіть багато,
Хай лихо минає всі наші хати.

(С) Щоб все це збулось, треба ось що зробити –

Прийшовши додому – чарку налити,
ЇЇ за музиків до дна осушити,

Знову і знов ритуал повторити.

 

Ой не бийте, хлопці, мене в губи

 

(С) Що таке святковий день?

День веселощів й пісень,

День закусок і вина –

Все від пуза і до дна.

 

(М) Свято – це «бо-бо» голівка вранці.

Та з вечора – сміх і танці,

Так – по самий понеділок.

З святом, панство Новосілок!

 

Пожелание

 

 

(М) Нажаль, наш святковий концерт добігає кінця. Залишилося лише побажати всім вам, шановні, достатку, здоров’я і любові.

 

(С) Нехай ваші близькі вас тільки радують. Нехай ваші родини квітнуть, а діти і онуки славлять вас і наше село.

 

(М) Нехай біда оминає стороною ваші оселі, а кожен день приносить тільки добрі новини.

 

(С) Бажаємо щастя,

 

(М) Але не такого як сонце, бо сонце пече.

(С) Не такого як річка, бо річка тече…

(М) Не такого як вітер, бо вітер гуляє…

(С) А такого як небо, бо небо безкрає!

 

Хай щастить вам, люди добрі

 

 

 

 

(М) Пам’ятаю дні дитячих літ:
Ще маленьким вчила мене мати
Крихту хліба, кожну п’ядь землі
Свято берегти і шанувати.

 

Глибоко корінням в землю вріс,
І по ній упевнено, не потай,
Не згинаюсь – йду на повен зріст,
Годувальниці-землі господар.


(С) Хліб пухкий в світлиці на столі,
А де хліб, там і у будні свято,
Силу беремо ми від землі,
Землю бержемо, наче матір.

 

Ще раз зі святом вас! Любіть та плекайте рідну землю. Хай вона взамін дарує вам все своє невичерпне добро.

 

(М) Щасти вам, дорогі друзі! Дякуємо за увагу.

 

(С) І до нових зустрічей.

Велике спасибі за хороший сценарій!!!!!!!!!!!!!!

 

Дякую я цікавий матеріал

Будь-ласка авторизуйтесь для того щоб залишати повідомлення. Увійти