Повна темрява і тиша. Поволі наростає звук важких бомбардувальників, що наближаються, згодом лунають вибухи. На екрані - бомбардування міста літаками. Звук поволі затихає. Звучить оголошення Левітана. На екрані кадри війни.

Міста і села Київської області одними з перших зазнали нападу фашистів. Вже на світанку 22 червня 1941 року ворожа авіація бомбардувала Київ, а 23 червня в області було оголошено військовий стан і мобілізацію. Десятки тисяч добровольців влилися в ряди захисників Вітчизни. Всього Київщина дала Червоній Армії 450 тисяч воїнів.

Рідна мати моя

Жди меня, и я вернусь

Тёмная ночь

     Ворог зухвало рвався до Києва. Поразки, відступи, відчайдушний опір і нищівні контрудари, знову відступи і оточення, полон і загибель десятків тисяч солдатів і офіцерів. Гинули полки, дивізії, армії, про що, нажаль, неохоче згадувалось у нашій воєнній історії, як не віддавалось належне й мужності та самовідданості воїнів, котрі полягли в перші місяці страхітливої війни. У надзвичайно тяжкі дні боїв на території області влітку 1941 року мужньо билися з гітлерівцями і партизанські загони. Під час боїв на рубежі Дніпра велику допомогу частинам Червоної Армії надали Ржищівський партизанський загін №39, партизанські загони Переяславського, Бориспільського, Вищедубечанського (нині Вишгородського) районів Київщини. Доля їх, як і багатьох інших у ті трагічні перші місяці, була та ж, що й регулярних частин Червоної Армії: багато з них відступили разом з військами, інші боролися в тилу ворога аж до вигнання фашистів, та більшість загинули в боротьбі із гітлерівською нечистю. Як ось у селі Новосілках Вишгородського району діяла підпільна група на чолі з Федором Пендюрою та Тарасом Дорошенком. У лютому 1943 року на слід загону натрапили окупанти. Було арештовано 17 чоловік, яких по-звірячому стратили. Серед них було два піонера Соня і Льоня Стукачі. Втрати київської області - це майже 170 тисяч воїнів, які загинули зі зброєю в руках, захищаючи рідну землю.

Десятый наш десантный батальйон

     19 вересня 1941 року столиця України - Київ - була залишена. До кінця вересня в руках ворога опинилася і вся територія Київської області. Настали неймовірно тяжкі часи окупації. Кривавий терор і геноцид, грабування і нищення усіх цінностей, примусова рабська праця і дикий глум над людською гідністю - так утверджувався на Київщині "новий порядок". Моторошною особливістю Великої Вітчизняної війни було те, що дві третини людських втрат країни становили мирні жителі. Чи це не тотальне винищення продиктоване якоюсь хворою одержимістю? За даними Надзвичайної комісії зі встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, жертвами масового терору на київській землі стали 236 400 мирних жителів.

     У селі Слобідка Чорнобильського району фашисти вимагали у колгоспниці Нечуйко молока. Почувши її благання "Ви ж корову забрали, де я візьму молока?" - фашисти по-звірячому побили колгоспницю, потім спалили її хату.

     11 вересня 1941 року на хуторі Ханьків Іванківського району німці на очах людей закатували нібито за допомогу партизанам селян Бондаренка та Миколаєнка, у яких відрізали вуха, ніс, жорстоко побили, а потім розстріляли.

     Звірячу розправу над дітьми вчинили німецько-фашистські покидьки у селі Боярка. Гітлерівці загнали в приміщення школи 15 дівчат-підлітків, поглумились над своїми жертвами, а потім повісили їх на телеграфних стовпах.

     У с. Новосілках Вишгородського району колгоспниця Стукач Улита Іванівна та її троє дітей були заживо спалені окупантами у 1943 році.

     Що стосується безпосередньо нашого району - за 32 місяці окупації фашисти знищили 609 житлових будинків і 14 сіл. 438 чоловік, з них 82 дітей, було спалено живими у своїх хатах. 582 чоловіка, з них 65 дітей, було розстріляно. 4930 осіб відправлено на каторжні роботи до Німеччини. Політика примусової рабської праці була складовою частиною злочинної діяльності окупантів. Вони здійснювали депортацію людей для підневільної праці. У німецьких містах з'явились невільницькі ринки, де будь-хто міг купити за кілька марок "товар" до вподоби. Примушуючи "остарбайтерів" та полонених працювати до повного виснаження, фашисти вирішували подвійне завдання: використовували їх в інтересах рейху і водночас убивали тяжкою працею.

     Масове дітовбивство застосовувалось окупантами з метою зменшення біологічного потенціалу народу на віддалене майбутнє. Фізично знищуючи цивільне населення, обезлюднюючи загарбані території, фашисти наполегливо реалізовували заздалегідь поставлену мету - цілковито колонізувати українські землі.

     Винищення мільйонів безвинних людей, тривало з перших днів окупації організовано і послідовно. Армія і вся система окупаційної адміністрації через накази, директиви, інструкції насаджували і заохочували насилля, сваволю, масовий кривавий терор. Окупанти не тільки мали право, а й були зобов'язані виявляти жорстокість. Німецькому солдату втлумачували у голову: "У тебе немає серця і нервів, на війні вони не потрібні. Знищуй в собі жаль і співчуття, вбивай кожного, не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка чи хлопчик. Убиваючи, тим самим рятуєш себе від загибелі, забезпечивши майбутнє своїй сім'ї і прославившись у віках".

Журавли

     Майже 930 днів тривала на Київщині темна ніч німецько-фашистської окупації. Та в 1943 році грім радянської артилерії знову долинув до берегів Дніпра. 18 вересня, переслідуючи відступаючих гітлерівців, війська нашої армії ступили на територію Київської області, наш район став ареною запеклих боїв. Долаючи шалений опір ворога, передові частини 1-ого Українського фронту вийшли до Дніпра в районі Вишгорода і Лютежа та приступили до форсування. 26 вересня 1943 року вони захопили плацдарм на правому березі. З Лютізького плацдарму війська 1-ого Українського фронту під командуванням генерала Ватутіна розгорнули наступальну операцію по визволенню столиці України - Києва. Серед героїв, які відзначилися у великій битві за Дніпро і визволення столиці України, було чимало уродженців Київщини. Яскравий приклад цьому - подвиг Никифора Шолуденка. Це він, уродженець села Сваром'я Вишгородського району, першим увірвався на світанку 6 листопада на Хрещатик. Прокладаючи піхотинцям шлях, відважний танкіст-розвідник знищив десятки гітлерівців і сам загинув у бою за визволення столиці. Йому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Багато їх, юних і мужніх, полягло смертю хоробрих на овіяних славою Букринському, Лютізькому плацдармах у боях за міста і села Київщини. Пам'ять про Велику Вітчизняну війну, про її жертви увічнена в тисячах обелісків у граніті й бронзі, на яких викарбувані імена тих, хто поліг на полі битви та під час окупації міст і сіл.

Ты же выжил, солдат

       Захоплений 19 вересня 1941 року Вишгород врешті був звільнений, уся територія району була звільнена 4 листопада 1943 року. 10 березня 1944 року територія всієї Київської області остаточно звільнилася від фашистської нечисті. Війна погримотіла далі на захід, залишаючи на понівеченій землі тіла її визволителів. Матері, вдови, коли зійшов сніг, шукали серед тисяч непохованих воїнів, якими були встелені поля Київщини, своїх рідних. Одні знаходили, на плечах відносили додому і ховали. Інші і досі шукають. 

Потім була Перемога. Для всіх - одна. І для тих хто кував її на фронтах, кому судилося пройти всю війну і лишитися живим; і для тих, хто кував зброю для своїх звитяжців, кого душили чоботом у неволі, хто страждав і, отримуючи похоронки, все ж чекав і вірив; і для тих, хто не дожив до того світлого дня.     Наша Батьківщина за перемогу над фашизмом заплатила дуже дорого. Перемоги не дочекалися 40 відсотків довоєнної кількості населення Київщини.

Бери шинель, пошли домой

     Щодалі в минуле відходять події Великої Вітчизняної війни, то частіше зринає в думках: чи до кінця віддали ми належне тим хто пішов на смерть заради нашого життя? Чи не заборгували ми перед багатьма нашими співвітчизниками головним - пам'яттю? Адже пам'ять - це частина духовного життя народу. Його найсвятіша частина. Той, хто пам'ятає, завжди сильніший. Пам'ять для нині сущих - реквієм безсмертного подвигу нашого народу. Так вклонімося пам'яті загиблих воїнів; закатованих в гестапо, гетто, концтаборах полонених; страчених, спалених і розстріляних окупантами мирних жителів Київщини лише за те, що вони - українці... слов'яни. Веселі, позитивні, життєрадісні, співочі українці.

Смуглянка

Об'ява про капітуляцію

День Победы

Потім йшла 2-га частина з веселою попсою і, нажаль, без ведучої.