Всі знають, що ребра утворюють грудну клітину, в якій розміщені серце, легені. Коли легені наповнюються повітрям, вони набувають більшого об'єму, розширюють ребра - це і є реберне, грудне дихання. Відомий педагог І. П. Прянічніков радить "вчіться набирати в легені повітря". Давайте почнемо цього вчитися за допомогою простих дихальних вправ, які будуть розвивати та зміцнювати дихальний апарат.

1. Покладіть руки долонями на ребра (на боки і пальцями до центру грудей) і глибоко вдихніть. Не піднімайте плечі. Ваші руки відчують як розходяться ребра під натиском повітря яке входить в груди (в легені). Це означає, що ви взяли пристойний обсяг повітря. Скиньте дихання, видихніть. Руки повинні відчути як впали ребра.

1. Спочатку проведіть язиком близько коренів верхніх передніх зубів, далі від зубів до твердого піднебіння. ^ Відчуйте цю зону: коріння передніх різців, тверде піднебіння. А тепер на вдихові (контролюємо руками ребра) відчуваємо обсяг вхідного повітря, а на видиху промовляємо чітким, гучним голосом (1, 2, 3, 4 ...) Уявіть собі, що тверде піднебіння дуже "високе", як купол, як дах парасолі або парашута. Стежте щоб у міру витрачалося повітря, плавно, а не поштовхами.

Великий педагог М. Гарсіа говорив, що груди не мають іншого призначення, як живити голос повітрям, а не штовхати його. Всі ці дихальні вправи дуже прості, навіть примітивні. Згадайте, як боязко маленькі діти роблять перші кроки в житті. І скільки треба терпіння і часу, щоб навчити їх ходити.

У нашій ситуації відбувається щось подібне. Ми багато говорили і співали, не замислюючись над механізмом. Настав час розробляти, тренувати певні м'язи для постановки професійного дихання, голосу. Та група м'язів, яка розширює ребра, коли повітря входить при вдихові в легені, зовсім не тренована і ми "здійснюємо перші кроки".

Дуже часто буває, що людина не знаходить ніяких нових відчуттів у цих вправах. Це говорить про те, що його природа вже скоординована і ці м'язи напрацьовані. Можна йти далі, не затримуючись на цьому етапі.

Іноді природа дає людям і поставлене дихання, і поставлений голос, хоча такі випадки трапляються вкрай рідко. Коли відчуття під час вправ нові, то не нехтуйте їх простотою, вони закладуть фундамент нашої "споруди, яка будується,": співочого дихання.

Прошу вас для контролю над диханням під час вправ, та й потім при співі, тримати долоні рук на нижніх ребрах. Зауважте, що при правильному вдихові нижні ребра розсуваються не тільки в боки але і на спині.

3. Дуже глибоко, різко і швидко візьміть дихання через ніс (в нижні ребра). Слідкуйте, щоб при цьому не піднімалися плечі. Різко, активно видихніть через рот. Чим чудова ця вправа? Вона дуже активізує дихальний апарат. Ви дихаєте активно, свідомо, контрольовано. Педагог Луканін рекомендує таке дихання для встановлення правильного стану гортані та мови. Це хороший масаж зв'язок активним повітряним струменем. Коли ви йдете на заняття, зробіть цю вправу кілька разів ще за дверима класу, тоді в клас ви ввійдете в повній "бойовій готовності", тому що ця вправа не тільки активізує апарат, але й тренує увагу всієї системи голосоутворення.

4.Активно (через рот) берете дихання, а на видиху говорите склад, так-так-так ... Скажіть це "відчуваючи" біля коріння передніх зубів "шпаринку" між двома передніми зубами через яку проходить ниточка звуку. Язик дрібно вдаряє по твердому піднебінню біля коренів верхніх різців.

Нижня щелепа вільна, але "не падає". Підключіть уяву: ваше тверде піднебіння, по якому вдаряє язик, дуже високе, як купол храму, тому звук "А" (у складі "так") виходить об'ємний, гарний, як голос людини, що говорить у храмі. Слідкуйте, щоб дихання було плавне, без поштовхів.

5. Зручно лягти на спину, покласти одну руку на бік, іншу на живіт. Взяти глибоке дихання. Руки відчують як розійдуться ребра (наповнилися повітрям легені), висунувся живіт (легкі штовхнули діафрагму, а вона натиснула на живіт). На видиху рахувати: 1, 2, 3, 4 ... Рахунок вільний, неквапливий, голосні протяжні. "Вижимати" повітря до кінця не треба. Рахувати плавно, ритмічно. Звук круглий, гарний. Головне в цій вправі - дихання: повний вдих і плавний тривалий видих. Відчуття звуків, як описано у вправі 4.

6. Трохи ускладнюємо вправу. Все так само, як і в упр. № 5. Лежаче положення, контроль вдиху і видиху, круглий, протяжний звук рахунку. Рахунок вести двозначною цифрою: 21, 22, 23 ... Головне не тривалість рахунку, а якість вдиху і плавність видиху.

7. Взяти носом глибоке дихання, а видих - через рот дуже активно і з стоном, щоб різко і швидко "впав" обсяг повітря у грудях. Цей "стогін" при видиху можна порівняти по звуку з вздихом великої тварини в хліві (корова, кінь). Не мукання, а " вздих". Або уявіть собі, що груди - це бочка, в якій резонує ваш стогін. Звук -"стогін" впираєть у верхні зуби, при цьому на губах повинно з'явитися відчуття лоскотання(вібрація). Чому таке дивне порівняння з коровою? Тому що в неї великі боки, потужний подих. У природи, у тварин ми повинні вчитися свободи та природності,яку людина майже втратила. У цій вправі тесситура вашого стогону-голосу повинна бути зручною для вас, десь на нижньому регістрі.

8. Глибокий видих ротом. На видиху, в зручній тесситурі протягнути звук "М". Губи злегка зімкнуті, не зжаті. Руки стежать за диханням. Звук повинен відгукнутися у грудях, в голові, "заповнити вас" своїм обсягом.

Горло широке, з'єднує два резонатора: голову і груди. Звук протяжний. Потім замініть звук "М" на "Н", "В", "З". Вимоги та умови такі ж, як на звуці "М".

9. Усе як в впр. № 8, тільки до приголосної приєднати голосну: "МАА ..."," ВАА ...". Простежити, щоб форма звуку не змінювалася, щоб дихання не рвала.

10. Ускладнюємо впр. № 9. Вимовляємо 2 склади, на другому робимо наголос, голосну другого складу потягнути, послухати: "МА-МА". Весь час перевіряти правильність відчуттів, контролювати дихання. Слухайте своє об'ємне звучання, яке "наповнює" простір вашого тіла від твердого піднебіння (голови), до нижніх ребер, проходячи через широке, розкрите горло. (Як через горло глечика ллється вода). Тесситура зручна. Склади вимовляти не квапно. Між складами пауз не робити. Дихання брати, коли воно закінчується. Слідкуйте, щоб зміна складу, зміна голосної не міняла забарвлення звуку, його об'єму і сили.

^ МА-МА НА-НА ВА-ВА ЗА-ЗА

МА-МО НА-НО ВА-ВО ЗА-ЗО

МА-МІ НА-НУ ВА-ВУ ЗА-ЗУ

МА-МУ НА-НІ ВА-ВИ ЗА-ЗІ

МА-МЕ НА-НЕ ВА-ВЕ ЗА-ЗЕ

Ця вправа розвиває тривалість дихання, воно дає "почути те зусилля", яке необхідно зробити для того, щоб різні голосні звучали в одній формі, рівно. Вправа допомагає відчути купол - голову, його фундамент - груди, діафрагму.

11. Треба задути уявну свічку. Покладіть долоні рук на ребра. Вдихніть і починайте "дути на свічку". Зверніть увагу на те, як природа чудово координує ваші дії: повітря з легких виходить поступово і плавно, ребра не опадають миттєво, а поступово, по мірі видування. Така ж природність видиху повинна бути і в співі, коли взяте повітря, повинно розподілятися на всю фразу, а не скидатися на перших її звуках.

Ця вправа дає дає гарне уявлення про дихательні процеси у співі, координацію всіх процесів. Виконуйте її частіше, робіть не поспішаючи, уважно. Іноді її можна зробити серед співу, щоб перевірити правильність своїх відчуттів.

Ще один важливий момент. Коли ви починаєте "дути на свічку", то зверніть увагу на те, що між вдихом і моментом видиху (самого дуття) відбувається секундная затримка - перебудова з вдиху на видих. Затримка, але не зупинка! Ця крихітна пауза дуже важлива. Головне, щоб ця пауза залишалася такою ж миттєвої та природньою, так само чітко переключала ваш вдих на видих і в співі.

А тепер зверніть увагу на ваші губи. Подивіться в дзеркало. Ви дуєте на свічку, ваші губи активізувалися рівно на стільки щоб направити потік повітря (особливо верхня губа), та зробити дію: задути свічку. Лице при цьому зусиллі не спотворюється в гримасі , не втрачає природності, губи активні, але не затиснені. Головне - природність і гармонійність, ніяких зайвих зусиль, зажатості. Дзеркало в цьому великий помічник. Як важливо зберегти у співі цю природну координацію багатьох дрібних процесів, не втратити нічого, але винести це на рівень свідомості, свідомої і контрольованої дії.

Для того, щоб досягти досконалості і свободи в диханні, частіше повертайтеся до цїєї простої вправи. Кажуть, що "мистецтво співу - це мистецтво видиху", ми повинні поступово ним оволодіти.

Всі ці прості вправи розвивають грудне (реберне) дихання, дають перші уявлення про співочу позицію, резонатори. Навички, отримані в цих вправах, закріплюються простими вокальними вправами. Коли ви досягнете стабільності у відчуттях реберного дихання, тоді тільки можна буде говорити про діафрагмальне дихання і використання його на практиці. Поспішати тут не варто, так як передчасне зміщення уваги на діафрагму призведе тільки до зажатості, змусить початківця "працювати" тільки м'язами живота, "тужитись", що не прискорить процес навчання, тому що набутих «зажимів» потім нелегко позбутися.

більше інформації тут http://лайф-кременець.рф/tc-kava-nformatc-ya/2014-01-03/korotke-ta-dostupne-znayomstvo-z-budovoyu-golosovogo-aparata-por