Дитяча вистава "Добро і зло" / Вчителям музики, керівникам дитячих садочків та організаторм масових свят / Форум / minus.lviv.ua

Дитяча вистава "Добро і зло"

BARVINOK1964	14 Листопада 2016, о 01:36
Користувач Повідомлень: 6	Добро і зло Дійові особи: Казкар Дід Панас Добро Зло Бідняк Дружина бідняка Діти бідняка Пан Охоронець На сцену виходить дід Панас, співає пісню «Казочки живуть на світі» Дід Панас: А чи люблять казочки наші дітки, які знаходяться в цьому залі? Любі мої дітки, розповідати казочки – це моє найулюбленіше заняття. Тому хочу розповісти вам сьогодні казочку про Добро і Зло. Зустрілися одного разу Добро і зло, та й почали вони сперечатись, хто з них си-льніший. Довго вони сперечалися і нарешті вирішили позмагатися, щоб визначити си-льнішого. Зло: Давай поживемо по черзі в одного бідняка, якого я дуже гарно знаю! Він постійно скаржиться на своє життя, та на свої злидні і завжди дуже злий. Якщо бідняк стане добрішим, перемога буде твоя. Якщо залишиться сердитим та злим перемога буде за мною. Добро: Давай позмагаємося! Тільки той, хто програє повинен згинути назавжди. А хто переможе, той і буде панувати в цьому світі. Зло: Тоді першим в змагання вступлю я, тому що з цим чоловіком ми давно знайомі. А добра він мабуть ніколи і не бачив. Так що скоріше всього назавжди згинути при-йдеться тобі. Добро: Ходімо вже до цього чоловіка, я теж хочу з ним познайомитись. Дід Панас: Пішли вони до хатини бідняка, добро залишилось неподалік від села чека-ти, коли зло відвідає бідну сім’ю. Бідняк цей жив на краю села в убогій хатині, яка зо-всім похилилась. В дворі не було ніякого господарства, все заросло бур’янами так, що ледь Зло добралось до віконечка. Почало тарабанити в шибку, щоб позвати господаря. Бідняк: Хто там до нас стукотить, що аж вся хата трясеться? Зло: Я мандрую світом, хочу вас попросити прийняти мене на деякий час, щоб пожити у вас. Може я зможу вам допомогти по господарству, щоб заробити на обід. Бідняк: Та яке там господарство, нічого в нас немає. В мене самого діти ходять голод-ні, а ще вас годуй… Зло: А що, багато у вас дітей? Бідняк: Всього п’ятеро: три сина та дві доньки. Зло: А що, у вас немає роботи? Бідняк: Робота, як раз, і є, тільки працюю я зранку до ночі задарма. Пан наш жадна людина, тільки собі добро наживає. Все літо працював, а він дав мішечок картоплі та трішечки зерна. Пройшов тільки місяць, а мій заробіток майже скінчився. Так що, по-годувати я вас не зможу… Зло: Добре, я вам допоможу нагодувати вашу родину. Якщо ваш пан вас дурить, ми теж його повинні обдурити. Ми зараз підемо до нього на поле, наберемо все, що заба-жаєте: картопельки, помідорчиків, огірочків. Заліземо до пана в курник, прихватимо пару молоденьких півників, буде чим поласувати вашим діткам. Бідняк: Та ви що, красти – це великий гріх! До того ж у пана дуже надійна охорона. Зло: Охорону я беру на себе, буду їх відволікати, а ви робіть собі свою справу. Чоловік: Я такий злий на нашого пана, що прийдеться погодитися з вашою пропозиці-єю. Та й не збідніє наш пан, до того ж він мені багато завинив за мою працю. Цілими днями на сонці пікся за мізерну платню. Зло: Тоді вирушаємо прямісінько на поле, буде гарний подарунок вашим дітям та дружині. Тільки мішечок беріть побільший, добра у пана вистачить на всіх. Дід Панас: Пішли вони на панське поле, а там, чого тільки душа не бажає: картопель-ка, помідорчики, огірочки, кавуни, капуста та ще багато іншої городини. Побачили курінь охоронців, пішло Зло відволікати охоронців. А бідняк, з величезним мішком, поплентався на поле, збирати щедрий панський врожай. Зло: Добрий день вам, добродії, а чи не можна в ваш курінь від сонечка сховатись та трішечки перепочити? Іду з далекої дороги, ноги вже ледь плентаються. Охоронець: Звичайно, якщо бажаєте, то перепочиньте! Мій напарник поїхав до пана в маєток, повинен привезти обід. Так що, разом з нами пообідаєте та відпочинете з до-роги. Зло: Так ви охороняєте панські поля? Напевно, сумно отак цілий день сидіти без діла? Охоронець: Чому без діла? Нас крадії дуже часто турбують. В окрузі живе багато го-лодної бідноти, які частенько заходять на панське поле. Зло: А що у вас і пси є? Охоронець: І пси є дуже злі, а ще, швидкі коні, які вмить доженуть будь-якого крадія. Та ходіть вже до нашого куреня, не стійте на сонці. Дід Панас: Пішло Зло разом з охоронцем в курінь, а чоловік швиденько почав набива-ти мішок панським добром. Набрав стільки, що не зміг підняти мішок. Прийшлося тя-гти по землі. Раптом, загавкали сторожові собаки, побігли до бідняка, який тягнув мі-шок. Швидко вибіг з куреня і охоронець, подивитись, що там трапилось. Охоронець: А-ну стій, крадію, зупинись негайно! Бідняк: Пробачте мене! Я все залишу, нічого мені не треба, тільки відпустіть! Охоронець: Так це ти, Семен, посмів влізти на панське поле? Тепер тобі дістанеться! Тягни свій мішечок до пана в маєток, там вирішать, на яке покарання ти заслуговуєш. Бідняк: Пробачте мені, я не хотів красти! Мені запропонував це зробити той чоловік, що сидить в вашій сторожці. Охоронець: Та щось я його не бачу, видно вже і слід його зник. А тебе я, все рівно, ві-дведу до пана, нехай вирішує, що з тобою робити. Дід Панас: І потягнув свій скарб чоловік. Довго довелося волочити мішок, нарешті добралися до маєтку. Погукав охоронець пана на подвір’я, подивитись на крадія. Охоронець: Оцей чолов’яга, який у вас працював, захотів поживитися вашим добром. Подивіться, який величезний мішок вашого добра тягнув до села. Пан: Я тобі щедро віддячив за твою працю, а ти поліз красти на моє поле? Бідняк: Пробачте мене, пане, я не хотів, мене примусили так вчинити. Пан: Нічого не хочу чути! Ведіть його в село, нехай до вечора носить цей мішок по селу. Нехай всі знають, як красти моє добро. Дід Панас: Повели бідного чоловіка водити по селу. Тягав він той мішок з останніх сил, а вслід односельці обзивали його крадієм. Скільки натерпівся бідняк, зроду ще не було йому так соромно. А тим часом, Зло зробивши свою справу, зустрілося знову з Добром. Зло: Ну що, тепер твоя черга йти до бідняка, він скільки натерпівся сорому від своїх односельців. Він став ще злішим, бо всі його називають крадієм. Добро: А мені шкода цього бідного чоловіка, він і так нещасний, а над ним так позну-щались. Я йому хочу допомогти, тому негайно йду в село. Зло: Іди, іди, тільки тепер він тебе не захоче і бачити, я буду переможцем. Дід Панас: Пішло Добро до чоловіка, дуже хотілось йому допомогти бідняку та його родині. Біля хатини сидів чоловік разом з дітьми, дружина поралася в хатині. Добро: Добрий день вам, люди добрі! Бідняк: І вам Добрий день. Добро: Я іду з далеких країв, чи не дозволите у вас трішечки перепочити? Бідняк: Тепер і не знаю, чи просити вас до хати?… Був у мене недавно гість, після якого в селі зі мною ніхто не розмовляє. Набрався такого сорому, що самому неприє-мно. Добро: Так я знаю вашу історію, в селі про це всі тепер говорять. Мені хочеться вам допомогти і дати вам деякі поради. Бідняк: Заходьте до хати, тільки нічим вас пригостити. Можу запропонувати хіба що попити водички. Добро: Їсти я не хочу, а ось сім’я ваша заслуговує на краще життя. Бачу, дуже ви біду-єте, дітки ваші такі худорляві, видно, що недоїдають. Та й одяг на дітях – одне ган-чір’я, скільки йому вже років? Бідняк: Та в пана нашого хіба заробиш на життя, коли він такий жаднючий? Добро: Треба не на пана надіятись, а на себе та на свої руки. Я дивлюсь, ділянка землі біля вашої хатини бур’янами поросла та ні худоби, ні птиці у дворі не видно. Бідняк: В мене зовсім немає часу на домашнє господарство, я з ранку до ночі працю-вав на пана, правда тепер, після мого вчинку, взагалі залишився без роботи. Добро: Перш за все, ідіть в село до людей, просіть пробачення, за свій негарний вчи-нок. Сходіть в панський маєток, вибачтесь і перед паном, а ще, попросіть у людей по-зичити посадковий матеріал, щоб посадити свою земельну ділянку. Бідняк: Ви думаєте, що мене пробачать? Добро: Думаю, що пробачать та ще й допоможуть! Добрих людей на цьому світі – ба-гато. Дід Панас: Пішов чоловік вибачатися до односельців. Пожаліли люди чоловіка, що він залишився без роботи. Почали приносити до його хатини допомогу: хто картоплю, хто зерно... Сусідка бабуся подарувала козенятко та пару курочок. Дід Семен притягнув вулик з бджолами, кожен допоміг, хто чим зміг. Пішов бідняк просити вибачення і в пана. Вийшов пан до чоловіка, та й питає його: Пан: Ну що, тобі ще від мене треба? На роботу я тебе більше ніколи не візьму. Бідняк: Я, пане, прийшов вибачитись за свій вчинок, не знаю, що на мене тоді найшло. Все життя я вам вірно служив, виконував будь-яку роботу, яку ви мені давали. Дітки мої підросли, стало не вистачати мого заробітку, от поліз на поле красти. Пан: Добре, пробачив я тобі вже твій вчинок, може я теж не правий був, що не підняв твою зарплатню. Я тепер вирішив компенсувати мій борг, даю тобі корову з мого гос-подарства, нехай діти будуть з молоком. Бідняк: Дуже дякую, пане, за вашу щедрість до мене. Пан: Це ще не все! Біля твоєї садиби стоїть невеличкий замулений ставочок, якщо зможеш його розчистити, то господарюй, заводь рибку. А я тобі малька зі свого озер-ця дам по весні на початок. Пан: Пробачте мене ще раз, пане, я був про вас раніше іншої думки. А тепер я зрозу-мів, що ви добра людина. Дід Панас: Пішов чоловік разом з панською коровою до своєї хатини. Як побачили дружина й діти, що бідняк веде корову вийшли поцікавитись, звідки такий подарунок. Прив’язав чоловік корову пастись, підійшов до своєї родини та й каже: Бідняк: Подивіться, який щедрий дарунок зробив нам наш пан, тепер, коли в нас є ко-рова, ми трішки краще станемо жити. Буде нам молочко, сметанка, масло, а якщо буде залишок, то і на ярмарку щось виторгуємо. Взагалі, любі мої, я зрозумів, що нам треба працювати не на пана, а для себе, для сім’ї. Дружина: Невже ми, нарешті, зможемо вилізти з наших злиднів, та зажити по-людські. Може і в нашій хаті запанує добро. Бідняк: А чому я не бачу нашого гостя, що мене уму-розуму повчив? Дружина: Я й не помітила, де він пропав, я подумала, що він пішов за тобою. Почала сім’я трудитися: перекопали ділянку, почистили ставочок, посадили різ-ні фруктові деревця. Весною засадили городину, засіяли пшеничку, запустили в ста-вочок маленьких карасиків. Загуділи в дворі бджоли, підросли кізоньки, стали давати молочко, квочки висиділи курчаток. Дітки по черзі почали випасати корівку, підлад-нали хатину, дівчатка вибілили її разом з мамою, насадили під вікнами квітів. Та при-йшов час нарешті визначити переможця між Добром і Злом. Вирішили вони, що пора вже йти до чоловіка, визначати переможця. Пішли вони до хатини бідняка, побачив чоловік, що до нього підійшли гості, вийшов на поріг. Зло: Чоловіче, а чи не забув ти про мене, я бував у тебе на гостинах? Бідняк: Я такого гостя знати не хочу, а тим паче, слухати дурні ваші поради. А ось цього гостя я завжди буду радий бачити в моїй хатині, дякую вам за науку і дуже шкодую, що ви від нас тоді пішли. Подивіться, яке в нас тепер господарство, як ста-ранно працювали мої дітки. Тепер я вирішив віддячити односельцям і запросити їх на вечерю. Вас я теж хотів запросити на нашу вечерю, як шанованого гостя. Тільки я так і не встиг дізнатися, як вас звати. Добро: Мене звати Добро і я тепер буду завжди поруч з вами. Бідняк: Щось я не бачу того чоловіка з яким ви прийшли, чи знову зник непомітно? Добро: Він більше ніколи до вас не повернеться, він і так довгий час жив з вашою ро-диною. А тепер прийшла моя черга, тому бажаю вам жити поживати та добра нажива-ти. Йдемо швидше звати людей на святкову вечерю! Дід Панас: З того часу, запанувало в цій родині добро, більше ніхто в селі не міг на-звати чоловіка бідняком. І чоловік не забував людську доброту, завжди приходив на допомогу нужденним. А господарство в нього стало таке велике, що і пан почав йому заздрити. Тому допомагайте і ви людям і все вам повернеться сторицею. Звучить пісня «Хай на землі живе добро».

BARVINOK1964

14 Листопада 2016, о 01:36

Користувач

Повідомлень: 6

Добро і зло Дійові особи: Казкар Дід Панас Добро Зло Бідняк Дружина бідняка Діти бідняка Пан Охоронець На сцену виходить дід Панас, співає пісню «Казочки живуть на світі» Дід Панас: А чи люблять казочки наші дітки, які знаходяться в цьому залі? Любі мої дітки, розповідати казочки – це моє найулюбленіше заняття. Тому хочу розповісти вам сьогодні казочку про Добро і Зло. Зустрілися одного разу Добро і зло, та й почали вони сперечатись, хто з них си-льніший. Довго вони сперечалися і нарешті вирішили позмагатися, щоб визначити си-льнішого. Зло: Давай поживемо по черзі в одного бідняка, якого я дуже гарно знаю! Він постійно скаржиться на своє життя, та на свої злидні і завжди дуже злий. Якщо бідняк стане добрішим, перемога буде твоя. Якщо залишиться сердитим та злим перемога буде за мною. Добро: Давай позмагаємося! Тільки той, хто програє повинен згинути назавжди. А хто переможе, той і буде панувати в цьому світі. Зло: Тоді першим в змагання вступлю я, тому що з цим чоловіком ми давно знайомі. А добра він мабуть ніколи і не бачив. Так що скоріше всього назавжди згинути при-йдеться тобі. Добро: Ходімо вже до цього чоловіка, я теж хочу з ним познайомитись. Дід Панас: Пішли вони до хатини бідняка, добро залишилось неподалік від села чека-ти, коли зло відвідає бідну сім’ю. Бідняк цей жив на краю села в убогій хатині, яка зо-всім похилилась. В дворі не було ніякого господарства, все заросло бур’янами так, що ледь Зло добралось до віконечка. Почало тарабанити в шибку, щоб позвати господаря. Бідняк: Хто там до нас стукотить, що аж вся хата трясеться? Зло: Я мандрую світом, хочу вас попросити прийняти мене на деякий час, щоб пожити у вас. Може я зможу вам допомогти по господарству, щоб заробити на обід. Бідняк: Та яке там господарство, нічого в нас немає. В мене самого діти ходять голод-ні, а ще вас годуй… Зло: А що, багато у вас дітей? Бідняк: Всього п’ятеро: три сина та дві доньки. Зло: А що, у вас немає роботи? Бідняк: Робота, як раз, і є, тільки працюю я зранку до ночі задарма. Пан наш жадна людина, тільки собі добро наживає. Все літо працював, а він дав мішечок картоплі та трішечки зерна. Пройшов тільки місяць, а мій заробіток майже скінчився. Так що, по-годувати я вас не зможу… Зло: Добре, я вам допоможу нагодувати вашу родину. Якщо ваш пан вас дурить, ми теж його повинні обдурити. Ми зараз підемо до нього на поле, наберемо все, що заба-жаєте: картопельки, помідорчиків, огірочків. Заліземо до пана в курник, прихватимо пару молоденьких півників, буде чим поласувати вашим діткам. Бідняк: Та ви що, красти – це великий гріх! До того ж у пана дуже надійна охорона. Зло: Охорону я беру на себе, буду їх відволікати, а ви робіть собі свою справу. Чоловік: Я такий злий на нашого пана, що прийдеться погодитися з вашою пропозиці-єю. Та й не збідніє наш пан, до того ж він мені багато завинив за мою працю. Цілими днями на сонці пікся за мізерну платню. Зло: Тоді вирушаємо прямісінько на поле, буде гарний подарунок вашим дітям та дружині. Тільки мішечок беріть побільший, добра у пана вистачить на всіх. Дід Панас: Пішли вони на панське поле, а там, чого тільки душа не бажає: картопель-ка, помідорчики, огірочки, кавуни, капуста та ще багато іншої городини. Побачили курінь охоронців, пішло Зло відволікати охоронців. А бідняк, з величезним мішком, поплентався на поле, збирати щедрий панський врожай. Зло: Добрий день вам, добродії, а чи не можна в ваш курінь від сонечка сховатись та трішечки перепочити? Іду з далекої дороги, ноги вже ледь плентаються. Охоронець: Звичайно, якщо бажаєте, то перепочиньте! Мій напарник поїхав до пана в маєток, повинен привезти обід. Так що, разом з нами пообідаєте та відпочинете з до-роги. Зло: Так ви охороняєте панські поля? Напевно, сумно отак цілий день сидіти без діла? Охоронець: Чому без діла? Нас крадії дуже часто турбують. В окрузі живе багато го-лодної бідноти, які частенько заходять на панське поле. Зло: А що у вас і пси є? Охоронець: І пси є дуже злі, а ще, швидкі коні, які вмить доженуть будь-якого крадія. Та ходіть вже до нашого куреня, не стійте на сонці. Дід Панас: Пішло Зло разом з охоронцем в курінь, а чоловік швиденько почав набива-ти мішок панським добром. Набрав стільки, що не зміг підняти мішок. Прийшлося тя-гти по землі. Раптом, загавкали сторожові собаки, побігли до бідняка, який тягнув мі-шок. Швидко вибіг з куреня і охоронець, подивитись, що там трапилось. Охоронець: А-ну стій, крадію, зупинись негайно! Бідняк: Пробачте мене! Я все залишу, нічого мені не треба, тільки відпустіть! Охоронець: Так це ти, Семен, посмів влізти на панське поле? Тепер тобі дістанеться! Тягни свій мішечок до пана в маєток, там вирішать, на яке покарання ти заслуговуєш. Бідняк: Пробачте мені, я не хотів красти! Мені запропонував це зробити той чоловік, що сидить в вашій сторожці. Охоронець: Та щось я його не бачу, видно вже і слід його зник. А тебе я, все рівно, ві-дведу до пана, нехай вирішує, що з тобою робити. Дід Панас: І потягнув свій скарб чоловік. Довго довелося волочити мішок, нарешті добралися до маєтку. Погукав охоронець пана на подвір’я, подивитись на крадія. Охоронець: Оцей чолов’яга, який у вас працював, захотів поживитися вашим добром. Подивіться, який величезний мішок вашого добра тягнув до села. Пан: Я тобі щедро віддячив за твою працю, а ти поліз красти на моє поле? Бідняк: Пробачте мене, пане, я не хотів, мене примусили так вчинити. Пан: Нічого не хочу чути! Ведіть його в село, нехай до вечора носить цей мішок по селу. Нехай всі знають, як красти моє добро. Дід Панас: Повели бідного чоловіка водити по селу. Тягав він той мішок з останніх сил, а вслід односельці обзивали його крадієм. Скільки натерпівся бідняк, зроду ще не було йому так соромно. А тим часом, Зло зробивши свою справу, зустрілося знову з Добром. Зло: Ну що, тепер твоя черга йти до бідняка, він скільки натерпівся сорому від своїх односельців. Він став ще злішим, бо всі його називають крадієм. Добро: А мені шкода цього бідного чоловіка, він і так нещасний, а над ним так позну-щались. Я йому хочу допомогти, тому негайно йду в село. Зло: Іди, іди, тільки тепер він тебе не захоче і бачити, я буду переможцем. Дід Панас: Пішло Добро до чоловіка, дуже хотілось йому допомогти бідняку та його родині. Біля хатини сидів чоловік разом з дітьми, дружина поралася в хатині. Добро: Добрий день вам, люди добрі! Бідняк: І вам Добрий день. Добро: Я іду з далеких країв, чи не дозволите у вас трішечки перепочити? Бідняк: Тепер і не знаю, чи просити вас до хати?… Був у мене недавно гість, після якого в селі зі мною ніхто не розмовляє. Набрався такого сорому, що самому неприє-мно. Добро: Так я знаю вашу історію, в селі про це всі тепер говорять. Мені хочеться вам допомогти і дати вам деякі поради. Бідняк: Заходьте до хати, тільки нічим вас пригостити. Можу запропонувати хіба що попити водички. Добро: Їсти я не хочу, а ось сім’я ваша заслуговує на краще життя. Бачу, дуже ви біду-єте, дітки ваші такі худорляві, видно, що недоїдають. Та й одяг на дітях – одне ган-чір’я, скільки йому вже років? Бідняк: Та в пана нашого хіба заробиш на життя, коли він такий жаднючий? Добро: Треба не на пана надіятись, а на себе та на свої руки. Я дивлюсь, ділянка землі біля вашої хатини бур’янами поросла та ні худоби, ні птиці у дворі не видно. Бідняк: В мене зовсім немає часу на домашнє господарство, я з ранку до ночі працю-вав на пана, правда тепер, після мого вчинку, взагалі залишився без роботи. Добро: Перш за все, ідіть в село до людей, просіть пробачення, за свій негарний вчи-нок. Сходіть в панський маєток, вибачтесь і перед паном, а ще, попросіть у людей по-зичити посадковий матеріал, щоб посадити свою земельну ділянку. Бідняк: Ви думаєте, що мене пробачать? Добро: Думаю, що пробачать та ще й допоможуть! Добрих людей на цьому світі – ба-гато. Дід Панас: Пішов чоловік вибачатися до односельців. Пожаліли люди чоловіка, що він залишився без роботи. Почали приносити до його хатини допомогу: хто картоплю, хто зерно... Сусідка бабуся подарувала козенятко та пару курочок. Дід Семен притягнув вулик з бджолами, кожен допоміг, хто чим зміг. Пішов бідняк просити вибачення і в пана. Вийшов пан до чоловіка, та й питає його: Пан: Ну що, тобі ще від мене треба? На роботу я тебе більше ніколи не візьму. Бідняк: Я, пане, прийшов вибачитись за свій вчинок, не знаю, що на мене тоді найшло. Все життя я вам вірно служив, виконував будь-яку роботу, яку ви мені давали. Дітки мої підросли, стало не вистачати мого заробітку, от поліз на поле красти. Пан: Добре, пробачив я тобі вже твій вчинок, може я теж не правий був, що не підняв твою зарплатню. Я тепер вирішив компенсувати мій борг, даю тобі корову з мого гос-подарства, нехай діти будуть з молоком. Бідняк: Дуже дякую, пане, за вашу щедрість до мене. Пан: Це ще не все! Біля твоєї садиби стоїть невеличкий замулений ставочок, якщо зможеш його розчистити, то господарюй, заводь рибку. А я тобі малька зі свого озер-ця дам по весні на початок. Пан: Пробачте мене ще раз, пане, я був про вас раніше іншої думки. А тепер я зрозу-мів, що ви добра людина. Дід Панас: Пішов чоловік разом з панською коровою до своєї хатини. Як побачили дружина й діти, що бідняк веде корову вийшли поцікавитись, звідки такий подарунок. Прив’язав чоловік корову пастись, підійшов до своєї родини та й каже: Бідняк: Подивіться, який щедрий дарунок зробив нам наш пан, тепер, коли в нас є ко-рова, ми трішки краще станемо жити. Буде нам молочко, сметанка, масло, а якщо буде залишок, то і на ярмарку щось виторгуємо. Взагалі, любі мої, я зрозумів, що нам треба працювати не на пана, а для себе, для сім’ї. Дружина: Невже ми, нарешті, зможемо вилізти з наших злиднів, та зажити по-людські. Може і в нашій хаті запанує добро. Бідняк: А чому я не бачу нашого гостя, що мене уму-розуму повчив? Дружина: Я й не помітила, де він пропав, я подумала, що він пішов за тобою. Почала сім’я трудитися: перекопали ділянку, почистили ставочок, посадили різ-ні фруктові деревця. Весною засадили городину, засіяли пшеничку, запустили в ста-вочок маленьких карасиків. Загуділи в дворі бджоли, підросли кізоньки, стали давати молочко, квочки висиділи курчаток. Дітки по черзі почали випасати корівку, підлад-нали хатину, дівчатка вибілили її разом з мамою, насадили під вікнами квітів. Та при-йшов час нарешті визначити переможця між Добром і Злом. Вирішили вони, що пора вже йти до чоловіка, визначати переможця. Пішли вони до хатини бідняка, побачив чоловік, що до нього підійшли гості, вийшов на поріг. Зло: Чоловіче, а чи не забув ти про мене, я бував у тебе на гостинах? Бідняк: Я такого гостя знати не хочу, а тим паче, слухати дурні ваші поради. А ось цього гостя я завжди буду радий бачити в моїй хатині, дякую вам за науку і дуже шкодую, що ви від нас тоді пішли. Подивіться, яке в нас тепер господарство, як ста-ранно працювали мої дітки. Тепер я вирішив віддячити односельцям і запросити їх на вечерю. Вас я теж хотів запросити на нашу вечерю, як шанованого гостя. Тільки я так і не встиг дізнатися, як вас звати. Добро: Мене звати Добро і я тепер буду завжди поруч з вами. Бідняк: Щось я не бачу того чоловіка з яким ви прийшли, чи знову зник непомітно? Добро: Він більше ніколи до вас не повернеться, він і так довгий час жив з вашою ро-диною. А тепер прийшла моя черга, тому бажаю вам жити поживати та добра нажива-ти. Йдемо швидше звати людей на святкову вечерю! Дід Панас: З того часу, запанувало в цій родині добро, більше ніхто в селі не міг на-звати чоловіка бідняком. І чоловік не забував людську доброту, завжди приходив на допомогу нужденним. А господарство в нього стало таке велике, що і пан почав йому заздрити. Тому допомагайте і ви людям і все вам повернеться сторицею. Звучить пісня «Хай на землі живе добро».

Будь-ласка авторизуйтесь для того щоб залишати повідомлення. Увійти