Головна сторінка » Список форумів » Вчителям музики, керівникам дитячих садочків та організаторм масових свят » Сценарій "Запросини на вечорниці"
Сценарій "Запросини на вечорниці"
BARVINOK1964 14 Листопада 2016, о 01:39

Користувач

  • Повідомлень: 6
 Запросини на вечорниці Дійові особи: Кобзар Мама Донька Марійка Подружки Марійки Музики Старий дідусь На сцену виходить кобзар з торбинкою та музичним інструментом, присідає перепочити. Кобзар: Ох, і стомився ж я мандрувати по світу! Та вже і старість дає про себе знати. Тяжко ходити стало ногами, та щось і спина болить. Мабуть прийдеться зупинитися в цьому мальовничому селі, бо в дорозі вже і вечір мене наздогнав. Бачу ошатну хатину, а в віконечку вогник горить. Спробую зайти – попроситись заночувати. Підійшов до віконця та й побачив жінку, яка співала ліричну пісню. Мама виконує пісню “А мати жде” Кобзар стукає у вікно, з хати виходить жінка. Кобзар: Добрий вечір вашій хаті та господині. Я мандрівний кобзар, у вашому селі застав мене вечір. Чи не пустите мене заночувати? Мама: Заходьте, будь ласка, до хати! Міста вистачить всім. Кобзар: Дякую за запрошення. Я вам віддячу своїми піснями та розповім про свої мандрівки. Мама: Ми з донечкою чекаємо на нашого тата. Вже більше року як подався на заробітки та коли повернеться – не знаємо. Кобзар: Дуже тяжко жити в селі. Знаю, що вам доводиться багато працювати, щоб прогодувати сім’ю. Мама: Ви, напевно, зголодніли, так я зараз швиденько поставлю на стіл вечерю. Вже і донечка моя повинна повернутися з поля, будемо разом вечеряти. Тим часом, чути спів, з поля повертається донька та співає пісню “Скрипка вже грає” Мама: Ой, ну нарешті я тебе дочекалась, донечка, давай, будемо вечеряти. Донька: Мамо, та не хочу я вечеряти, дозволь мені піти на вулицю, там так весело. Мама: Ти ж напевно дуже стомлена, цілісінький день працювала в полі. Подивись, до нас завітав поважний чоловік – це кобзар. Донька: Що, справжній кобзар? Кобзар: Я, дійсно, мандрівний музикант. Пройшов всю нашу країну, дарував людям пісні з моєю незмінною помічницею – бандурою. Мама: Прошу до столу, скуштуйте наших галушок зі шкварками, поки ще гаряченькі. Тим часом, на вулиці чути мелодію скрипки, дівчатка кличуть Марійку. Донька: Мамо, я вже повечеряла, дозволь піти до дівчат? Кобзар: А що, коли ми запросимо молодь до нас на вечорниці, бо на дворі дощик збирається? Мама: Якщо у вас є таке бажання – запрошуй, донечко, гостей до хати. Молодь заходить до хати, сідають на велику лаву, вітаються з присутніми в хаті. Кобзар: Я мандрівний музикант, завітав до вашого села поспівати вам пісні, розповісти про те, що робиться в світі. Донька: Нам дуже цікаво буде вас послухати. Кобзар: А чи чули ви про українські вечорниці, як проводили дозвілля наші предки? Молодь: Ні, ми не чули. Кобзар: Вечорниці – це ніжні ліричні пісні, веселі польки та коломийки, троїсті музиченьки, жарти з вечора до самого ранку. Збирались молоді люди до одинокої господині, вона запрошувала до своєї хатини. Дівчата вишивали рушники, співали ліричні пісні. Хлопці приносили щось солоденьке, щоб поласувати дівчаток, а ще гостинців для господині. А по великим святам наймали троїстих музик, щоб гарненько повеселитись та потанцювати. Дуже цікаві проходили обрядові дійства та веселі жарти. Мама: В нашому селі кожна вулиця мала свою хату для вечорниць. Починали вечорниці розмовами про новини дня, про найголовніші події в селі. Коли починався Великий Піст, вечорниці припинялися. Влітку вечорниць не було, їх заміняла «вулиця». А починали збиратися знову в приміщеннях, після Свята Миколая. А я пам’ятаю свої вечорниці, коли ми познайомилися з молоденьким козаком. Він був такий мужній, такий красивий! Так до мене прийшло перше кохання. Мама співає пісню”Я одна стояла” Донька: Мама, а чому ти не розповідала мені про своє перше кохання і про цього козака? Мама: А тому, що козак той повернувся з далеких походів, ми справили весілля та й прожили все життя разом. Донька: Я тепер зрозуміла: ти співала про мого тата. Кобзар: А я теж ходив з козаками в далекі походи, складав пісні, думи, балади. Це були, справді, дуже мужні воїни, вони захищали нашу неньку Україну від різних загарбників. А потім, пройшов з краю в край нашу землю співаючи народу свої пісні. Давайте, я візьму свою вірну подругу – бандуру, та й заспіваємо нашої пісні. Кобзар бере в руки інструмент, виконує пісню “Моя бандуронька” Скрипаль: Мені сподобалась ваша пісня. Вона така задушевна, я теж хочу її вивчити. Кобзар: Добре, я тебе навчу грати цю пісню. Чути стукіт у двері, до хати входить старенький дідусь. Дідусь: Дозвольте зайти до вашої хати, шановна господиня? Мама: Заходьте, дідусю, до нас на вечорниці! Дідусь: Так, я почув музику та спів з вашої оселі, вирішив, що у вас якесь свято. А мені вкрай необхідно знайти дружину, бо залишився я один, як у полі вітер. Дідусь виконує пісню “Старий дід” Мама: А ну, йди додому, старий волоцюго! Дивись, захотілось йому одружитись з молоденькою дівчинкою! Шукай собі стару бабу, хай вона до смерті тебе і годує! Дідусь: Яка ж ти зла, господиня! Не розумієш, що це я тільки з виду старий, а душа в мене – молода. Донька: Мамо, не гони дідуся! Він же наш гість. Краще запросимо його на танок, нехай пригадає молоді роки. А ну, музиченьки, грайте веселіше, будемо танцювати! Подружка виконує пісню”Вечорниці”. Дійові особи йдуть в запальний

Будь-ласка авторизуйтесь для того щоб залишати повідомлення. Увійти