Два роки тому мали весілля в шалаші,два дні)перший день до пів сьомої,другий до другої)не знаю,подобаються такі забави,і ніколи не відмовляюсь від таких)

і ніколи не обмежуємо роботу по годинах,працюємо доти,поки молоді не скажуть-знімаємо вельон))

і ніколи не обмежуємо роботу по годинах... Із Вашого вислову -, ми теж не обмежуємо, але кожна година в нас окрема оплата! А скільки кошує година, я оговорюю завчасно.

на вулиці це КАЗКА...шкода що зараз мало таких халтур...Це і повітря свіже і покурити не треба бігати і відчуваеться весілля а не іменини..на рахунок почасове грання це не для мене....домовився з 12 до 12 ночі і все...потім доплата... а так бувало починають .Ви не грали бо за столом сиділи. а Ви курили а то в 10год. вечора вже всі по барах пиво поїхали пиво пити. то ми пів години  в церкві затримались..Я рахую так час пішов мене не цікавить....ПРИЙШЛИ ГОСТІ ЧИ ПІШЛИ ДОДОМУ ЧИ ЇДЯТЬ ЧИ СВІТЛО ВИМКНУЛИ і т.д 

головне щоб погода позволила.....а раніше навіть таву в шалаші стелили...це ж як на природі! 

Вчора лабали,ситуазія зовсім протилежна - в залі ресторану жара наче влітку на дворі,вентилятори охолождення маслали весь вечір.

Мішан «покурити» або «махнути сто грам» під час лаби, на сьогодні це вже ДИКІСТЬ. І неважливо в якому приміщенні.

Як думаєте?

Колись зовсім все по другому було.І музика не така як зараз,і інструменти,апаратура,і відношення до самих музикантів було зовсім друге,і люди простіші були не було таких вимог як зараз,

Стіл біля музикантів завжди стояв накритий і між піснями можна було чарку випити й це всі бачили гості й сприймалось нормально(зараз  таке страшно уявити))) ,їжу несли спочатку молодим,потім музикантам,а потім гостям).А репертуар в нас був пам,ятаю- 30 пісень з маршами й польками(і якось вистачало)))Між піснями 2-3хвилини пауза й це було нормально,поки домовимся яку пісню лабаєм,поки талмуди повідкриваєм...)).

А на вулиці в селі класно грати,але є багато нюансів))Щоб погода була хороша,щоб дощу небуло,а літом щоб не гаряче дуже,а ввечері щоб комарі не з,їли,щоб шалаш для музикантів був добротний,щоб подвір,я було зручним  для розстановки апаратури,щоб у дворі асфальт був,щоб напруга була нормальна,бо раніше й така проблема по селах була,щоб ввечері не билися коли вже ,,запорожці(слепаки),, приходять,щоб грати на невеличкому подвір,ї де класно апарат звучить,а не десь в полі де 10 кіловат звуку потрібно)  і.т.д.

А в ресторані працювати легше і спокійніше ніж на ,,свіжому повітрі,,)

Награвся я все життя колись "на свіжому повітрі". Як не дощ, то холод, як не холод, то спека, навіть мороз зі снігом. І намерзнешся, і "напечешся" разом з комарами. Це сьогодні можуть бути якоюсь "романтикою" лише разові виїзди ближче до природи тощо. Тому молоді музиканти нехай дякують прийдешнім реаліям, коли можна прибути в бар, кафе, ресторан, увімкнути апарат і не турбуватись про ці всі "веселощі" на вулиці, бо в приміщенні можна запустити кондиціонер на смак будь-якої погоди. Тільки не треба оцієї ностальгії, що колись було небо синіше, а дерева вищими!))