Награвся я все життя колись "на свіжому повітрі". Як не дощ, то холод, як не холод, то спека, навіть мороз зі снігом. І намерзнешся, і "напечешся" разом з комарами. Це сьогодні можуть бути якоюсь "романтикою" лише разові виїзди ближче до природи тощо. Тому молоді музиканти нехай дякують прийдешнім реаліям, коли можна прибути в бар, кафе, ресторан, увімкнути апарат і не турбуватись про ці всі "веселощі" на вулиці, бо в приміщенні можна запустити кондиціонер на смак будь-якої погоди. Тільки не треба оцієї ностальгії, що колись було небо синіше, а дерева вищими!))

 «покурити» або «махнути сто грам» під час лаби, на сьогодні це вже ДИКІСТЬ

А знаєш, чому?А тому, шо колись, за тих часів то були МУЗиКИ, окрема каста.І не просто не було дико "махнути сотку", а люди за честь мали бути знайомими з музиками і перехилити з ними чарчину.Золоті часи були...Їздили на всратих машинах, лабали на 32х динаміках і самопальних підсилювачах.Але майже шовечора злазилися докупи побренькати, шось нове вивчити...

А зараз лабухи в погоні за сраним рубльом пішли на поводу в публіки, і через то сильно "обміліли" - поробилися "обслуговуючим персоналом".Я так на то всьо подивився, плюнув нахєр і на тому скінчилося...Шкода, ясна річ, після 23 років стажу, але підлаштовуватися під нові, противні для мене реалії, я не вважаю достойним заняттям, "в морг - значить в морг!".

Тепер я "хатній" музикант.Як максимум - можу здибатися з такими ж "динозаврами" як сам, побринькати собі для душі, на некомерційній основі.

Віталік Вус, останнє ваше повідомлення золота варте. Тільки так важко то зробити, кинути все те, ой як важко змінити себе, переламати. Музика то якось воно на рівні генетики з роками стає ...

Дякую, пане Олександре.Стараюся дивитися на ситуацію під філософським кутом: попри то, шо музикою не зароблю, її від мене ніхто не відбере.Ніхто мене не заставляє продавати інструменти.Всьо в житті минає, навіть саме життя...І треба то з гідністю вміти прийняти.

Віталік, підписуюсь під кожним Вашим словом!

Дякую.Значить то не суто моя точка зору, а об'єктивна ситуація, як не прикро то визнавати.