Юрію!!! Ну  добре,а  що  тоді  робити?  Як  бути?  В  кожного  повинні  бути  якісь  свої  принципи.  Чи  ми  повинні  бути  безхребетними  і  гнутись  перед  кожним.  Я  розумію  так!  Якщо  я  не  стягую  музикою,то  йду  працювати  де-інде  щоб  прогодувати  сімю,але  не  падаю  в  ноги  власнику  щоб  він  не  залишив  мене  без  роботи,або  ще  гірше  підсиджуюю  когось  в  розкрученому  закладі,пропонуючи  власнику  кращі  умови  щоб  він  взяв  мене  на  роботу.  Розумієте,повинна  бути  якась  гідність  і  самоповага. Та  я  вже  не  працюю  стаціонарно  в  ресторанах  10  років  через  такі  відношення  власників  до  музикантів,тому  що  ніколи  не  гнувся  і  не  буду  перед  ними,хоча  скучив  вже  за  ресторанною  роботою,якій  колись  віддав  15  років  життя.  Навіть  тоді  я  і  мої  колеги  завжди  вимагали  до  себе  відповідного  відношення.Тому  просив  би  всіх  пропонувати  вихід  з  даної  ситуації!!!

Ну, комусь простіше піти на будову, комусь простіше піти на уступки власнику кабака, все індивідуально, в кожного своя межа терпимості.  Ну от ви вже 10 років не працюєте через несприйняття такого відношення, але система не змінилась. І не зміниться, найближчим часом принаймі. Об'єднати всіх працівників галузі не вийде, кожен думає лише про себе. Тому моє бачення реакції на ситуації - розслабитись і отримувати задоволення... Можливо хтось інший знає рецепт, послухаємо?

Ну  якщо  надалі  кожен  думає  тільки  за  себе,то  навіщо  взагалі  обговорювати  ті  питання.  Сьогодні  вони  в  такій  ситуації,завтра ми  і  це  буде  називатись "  моя  хата  скраю"!  Ну  що ж  варіант  не  поганий,але  тимчасово  для  кожного  з  нас,бо  як  відомо  завжди  добре  не  буває. Скажу  тобі  чому  я  відійшов  від  стаціонарної  роботи  в  ресторані,хоча  завжди  є  бажання  попрацювати знову  -  це  лише  одне  -  відношення  власника  до  музикантів. Музикант  в  ресторані  20-річної  давності  і  тепер  -  це  повна  протилежність  у  всьому -  і  у  відношенні  клієнта  до  нас  і  відношення  власника  до  нас  і  відношення  між  самими  музикантами  і  відношення  музикантів  до  своєї  праці. Ти  зауваж  скільки  на  сьогодні  працює  в  ресторанах  стаціонарно  так  званих  "стариків".  в  більшості  це   нові  люди  на  цій  кухні.  Я  не  проти  них,але  це  вказує  на  те,що  ті,які  памятають  рівень  музиканта  з  тих  часів,не  можуть  миритись  з  рівнем  сприйняття  і  відношення  сучасним. Звісно  кожному  своє,кожен  робить  так  як  пасує  йому,але  ж  можна  змінити  все,якщо  правда  хотіти.  Я  не  збираюсь  навязувати  свою  думку  нікому,але  подумайте,чи  погано  би  було,коли  б  було  трішки  інакше. Для  прикладу  наведу  Вам  одну  ситуацію,яка  була  в  нас  недавно.  З  толерантності  я  не  буду  називати  прізвищ  і  назв  закладу,хоча  такі  ситуації  зараз  зустрічаються  вббагатьох  місцях. Значить  діло  було  так :  замовник  замовляє  весілля  в  одному  з  закладів  і  директор  цього  закладу  обіцяє  йому  найти  і  музику. Потім  звертається  до  мого  колеги  і  говорить  йому,що  замовники  більше  як  300$  не  дадуть  і  чи  міг  би  він  найти  собі  щн  когось  і  відпрацювати  це  весілля.  На  це  мій  колега  відповів  що  таке  не  можливе,бо  у  нього  є  колектив  і  він  працює  тільки  з  ним,але  попросив  звязати  його  з  замовниками  і  він  їм  допоможе  вирішити  те  питання.  Зустрівшись  з  замовником  він  спитав  що  потребує  замовник  і  вияснилось  що  директор  їм  пообіцяла  дешеву  і  добру   музику  на  весілля.  Ці  люди  ніколи  ще  не  робили  таких  заходів  і  взагалі  не  орієнтувались  в  цінах,та  хотіли  доброго рівня  колектив  і  після  переговорів  з  моїм  колегою  вони  замовили  нас і  за  ціною  в  1,5  раза  дорожче. А  могли  і  найти  за  ту  ціну  так  званий  збірний  варіант,коли  перед  весіллям  збирається  гурт. Ось  ці  так  звані  "збірні  колективи"  -  це  ще  одна  пляма  на  нашого  брата. Бачите,вроді  ситуація  банально  проста,але  є  колектив з  обличчям,з  програмою,  а  є  збірна.  Зрозуміло  що  директорша  звертається  по  дешевизну.  Їй  все  рівно  яка  якість,їй  важливо  щоб  замовник  замовив  зал,а  як  бонус  вона  обіцяє  їм  дешеву  музику,дешевого  фотографа,оператора і  ще  багато  чого. Тому  ким  ми  хочемо  бути  - " бонусами "  для  замовників  чи  знаними  колективами.  Це  звісно  також  вибір,можливо  і  комусь  підходить,але  тоді  навіщо  своїм  підходом  лити  брудне  сприйняття  на  всю  професію???  Ось  ти  ведучий!  Чи  приємно  чути  такі  вислови  -  та  навіщо  той  тамада,  хіба  що  заважати  буде,людям  їсти  не  дасть,  а  ще  напється...... Як  думаєш,про  кого  такі  слова?  Ці  слова  про  ведучих  доброго  рівня  чи  про  тих,які  паплюжуть  звання  ТАМАДА?  Ось  так  про  все!  Як  би  поважали  себе  і  свою  професію,то  навчили  би  поважати  і  нас,а  так,маємо  те,що  маємо!  Тому  я  за   повагу  до  себе,до  своєї  професії,до  своїх  колег  і  якщо  я  розумію  що  я  своєю  роботою  принижую  професію,то  краще  вже  піду  на  будову  підсобником,але  не  буду  своєю  діяльністю  плямити  професію  і  людей,які  в  нех  вкладують  свою  душу,талант  і  гроші!   

Чудово розумію все, про що ти пишеш, "Музикант  в  ресторані  20-річної  давності  і  тепер  -  це  повна  протилежність" - я ж про це і писав щодо вартості входу на ринок. 20 років тому тра було мати талант і мати гроші на інструмент. Я нічого не маю проти "ноутбучників", але зараз можна купити б/у ноут за 300 долларів, мікрофон для караоке, пару активних колонок взяти напрокат - і ти вже лабух.

Щодо того, що кожен думає тільки за себе, я ж не кажу, що це добре, але це факт. І змінити це важко. Дуже багато зараз людей нещирих і дріб'язкових. З прив'язкою до своєї професії скажу,  був випадок, в очі посміхаються і такі дружелюбні, а за дверима чую, як іншим потенційним замовникам кажуть "нащо вам ті тамади, дурно гроші витратите, ми вам самі все файно зробим - хустинки, качалки"... Сумно, але то реалії...

Юра!  Ми  можемо  обєднати  наші  погляди  і  бачення  і  висвітлювати  це  на  форумах.  Чим  більше  нас  буде,тим  швидше  щезне  цей  бардак.  Розумієш  -  або  ми  профі  і  тримаємо  рівень  і  підтягуємо  інших,або  та  гниль  буде  розвиватись  і  надалі! 

Хлопці та будьте ж ви реалістами. Напросився лабух на роботу в кабак - все, власник завжди правий( бо ти наймит). А коли власник тебе запросив сам і не за першим словом а походив за тобою день-другий от тоді тобі й повага буде і умови твої будуть підходящими для нього, тоді у вас буде СПІВПРАЦЯ, а не відносини господар-наймит. Або як варіант лабухи беруть в оренду пару квадратних метрів(плюс комуналка), сплачують за них законно і узгоджують свій графік роботи з графіком закладу - все ви самі собі цар. Правдв про зарпплату тоді мова вже не йде(хоч це питання ніколи принциповим на хлібних точках не було). На дворі 21 століття, а ми все про "совок" згадуємо, не буде вже того ніколи і тих кабаків державних також. А тому будь який власник закладу "у себе в хаті" завжди є правий, а коли лабухам не підходять умови то й нічого там затримуватись, а ще краще не сядати туди взагалі. Кожен сам собі профі і сам собі тримає відповідний до вміння та можливостей особистий рівень, а підтягувати як каже п. Габа інших так то вже як кому подобається, якщо для того щоби вирізнятися наїхньому фоні і називати їх "гниллю", то я вважаю що не стоїть, що би потім не плакатись про нездорову конкуренцію, засилля ноутбучників, зламані ціни, і т. п.

Не  про  совок  я  ностальгую,а  про  стосунки,які  були  тоді,  перш  за  все  між  лабухами. Завжди  всі  тримались  дружно  і  ніколи  не  було  "МОЯ  ХАТА  СКРАЮ".  Ось  що  потрібно  вернути  ,  а  за  тим  відношення  до  нас  зміниться. Та  по  при  все,  я  бачу  що  тема  наболівша.  Шкода  тільки  що  більшість  схиляється  до  "КОЖЕН  САМ  ПО  СОБІ".  Оце  вже  проблема  і  то  серйозна.

ZZ2000 Хлопці та будьте ж ви реалістами. Напросився лабух на роботу в кабак - все, власник завжди правий( бо ти наймит). А коли власник тебе запросив сам і не за першим словом а походив за тобою день-другий от тоді тобі й повага буде і умови твої будуть підходящими для нього, тоді у вас буде СПІВПРАЦЯ, а не відносини господар-наймит.

Згідний, але давайте роберемось в ситуації коли ВЛАСНИК диктує свої правила:

- має музично облаштований зал, чи майданчик ( апарити, світло і тд.)  Тут все ясно - в Тулу з своїм самоваром не попреш. І який би не був профі колектив, чи музикант, якщо хоче працювати в тому закладі мусить погоджуватись на умови власника і ніхто ходити день - два не буде. Однозначно важко переконати ВЛАСНИКА, що його апарат гірший, а Ваш кращий, можна вислухати "повчальну науку" про інтер"єр, вигуркані кути та стіни, вартість ремонту і все що не відноситься до музики. Як результат хороші лабухи в таких кабаках працюють тільки по викликах, за бажанням замовника, або скиглять, жалуються і все одно працюють.

Як правило грають там: або студенти муз., обдаровані лабухи, які ще, або вже не мають апаратури, або хто менеше візьме в грошовому еквіваленті.

ВЛАСНИКУ НЕ ВИГІНО ДИКТУВАТИ   права , лише тоді коли заклад не забезпечений вище перерахованим, і ще знаходиться десь на відшибі, як кажуть" Де дідько на добраніч каже..."   І там музикантам можна розперизатись на повні груди ( від заробітку до відношення ВЛАСНИК, КЛІЄНТ , МУЗИКАНТ - а не  НАЙМИТ) - але лиш тим які мають власний транспортий засіб. "От така то Х.... малята..."  як сказанув колись Дід Панас.

SHARIK, "...Як результат хороші лабухи в таких кабаках працюють тільки по викликах..."

Так воно і є. Дуже часто виїзджаю в ресторани під замовлення. З часом чимало власників та адміністраторів стали знайомими і вже самі при потребі пропонують клієнту варіант для "культурного" обслуговування банкету знаючи ціни певних лабухів та відштовхуючись від тої суми на яку розраховує клієнт (скільки готовий витратити). Скажу за себе, що коли звонять адміністратори то рідко пропонують суму меншу тієї за яку я зазвичай погоджуюсь вийти попрацювати. Більшу правда також не пропонують та обумовлену суму платять, причому в багатьох випадках гонорар набагато перевищує ту суму за яку працюють "штатні" лабухи яким на той час оголошують довгожданний вихідний день. Зауважу що все це при умові "стаціонарного апарата" якщо ж апарата немає то питання про нього обговорюється окремо. Питання того скільки ж насправді замовник платить ресторану за "культурну програму" мене абсолютно не цікавить як і те скільки на тому "піднімає" сам адміністратор чи власник. 

Ігор Габа, "...Не про совок я ностальгую,а про стосунки,які були тоді, перш за все між лабухами..."

Ну  так а я ж про що... Я про то саме і я повністю з вами п.Габа згідний, віідносини між лабухами стали зовсім інші. Інший час  - інші й відносини і те що говорять "Рішати проблему потрібно якось" А яку проблему власне? Ту що дехто працює за безцінь - значить така йому красна ціна в базарний день, якщо він ладен на їжака сідати за пару гривень. Такі на точках "довго не живуть" і з часом їх звідти, або ласкаво просять, або вони самі з'їзджають по причині непотрібності. Так би мовити "природній відбір". 

Ігор Габа.Завжди  всі  тримались  дружно  і  ніколи  не  було  "МОЯ  ХАТА  СКРАЮ".  Ось  що  потрібно  вернути  ,  а  за  тим  відношення  до  нас  зміниться. Та  по  при  все,  я  бачу  що  тема  наболівша.  Шкода  тільки  що  більшість  схиляється  до  "КОЖЕН  САМ  ПО  СОБІ"  Ігор Габа - з повагою до Вас! За Ваші старання. Ось прийшов "довгожданний капіталізм"! Да похрін усім!Нема ніякої єдності і не буде."Підсиджують" хто кого і як може. На прохання підвищити нам платню "хазяйка" відповіла,що на наше місце є вже три бажаючі "банди". Да за меншу плату.(Хоча з колегою ніколи не піду щось запитувати ,знаючи ,що хтось десь працює) Ми "плюнули" .Ігоре , як кажуть, ні ,ну дуже сподобалось "От така то Х.... малята..."  як сказанув колись Дід Панас.  Дуже подякував Вам, SHARIK. Фірмовий гумор!