НАД ОЗЕРОМ ТЕРНОПІЛЬСЬКІМ

Він: Над озером Тернопільським зірками небо вкрилося. - Вони зійшли над водами... та й зникли в глибині;
Ти знаєш, нам до зустрічі розлука вже судилася,
Але про це не відали ні ти, ні я тоді...

Вона: В тім озері Тернопільськім, мов хвилі з небом злилися,
За обрій покотилися у вечоровий час;
На “Острові закоханих” обом серця відкрилися,
Не знаючи, що тінь розлук вичікує на нас ...
Разом:
Коханий острів наш фальшива хвиля змила,
І вал душевних мук розбив його до тла.
Він: Я ж так тебе любив... Вона: І я тебе любила...
Разом:Така любов бува лиш раз на все життя...

Він: За озером Тернопільським, немов розмило долі час,
Застигла небокраю даль в свинцевій висоті;
Як статись так могло, скажи, що розійшлись дороги в нас.
Та завинили, видно, в тім лиш тільки ми самі.

Вона: А в озері Тернопільськім морози розгулялися. -
У кригу зодягнулися промерзлі береги;
Слова, що стали докором, із уст моїх зірвалися,
А почуття заплакали солоними слізьми...
Разом:Коханий острів наш фальшива хвиля змила,
І вал душевних мук розбив його до тла.
Він: Я так тебе любив... Вона: І я тебе любила...
Разом:Така любов бува лиш раз на все життя...

Разом:Коханий острів наш фальшива хвиля змила,
І вал душевних мук розбив його до тла.
Він: Я так тебе любив... Вона: І я тебе любила...
Разом:Така любов бува лиш раз на все життя...
Разом:Така любов бува лиш раз на все життя...
Разом:Така любов бува лиш раз на все життя...