Була колись дівчина
Укр. нар. пісня обр. О.Стадника
Була колись дівчина, і був це дивний час, Коли любов носила аж по-під хмари нас. Ми мріяли, зітхали, коханням присягали. І соловейко тьохкав все тьох, тьох, тьох!
Ми мріяли, зітхали, коханням присягали. І соловейко тьохкав все тьох, тьох, тьох!
І був би я дівчину довіку так кохав. І був би я єдину до серця пригортав. І був би соловейко, і був би малюсенький Нам тьохкав на калині все тьох, тьох, тьох!
І був би соловейко, і був би малюсенький Нам тьохкав на калині все тьох, тьох, тьох!
Та десь війна взялася, і ось який кінець: - Дівчина віддалася, я - січовий стрілець. Пропало те кохання, надії, сподівання, А в серденьку осталось лиш ох, ох, ох!
Програш.
І зорі мерехтіли, соловейко щебетав. В очах сльози бриніли, як я її прощав. Давно то все минулось, кохання позабулось. І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох!
Давно то все минулось, кохання позабулось. І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох!
Програш.
Давно то все минулось, кохання позабулось. І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох!
Давно то все минулось, кохання позабулось. І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох!
Давно то все минулось, кохання позабулось. І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох!
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох!