Южара
Ой чиє ж то жито
|
|
Опис:
Повністю в тональності і темпі оригіналу. Зроблена нашвидкоруч, буквально "на один раз", тому не сильно переймався за якість, але, можливо, комусь підійде, тому і виклав.
Для того щоб звантажувати записи, необхідно увійти або зареєструватися
Додаткові дані:
- Темп :
- Помірна
- Виконується:
- Соло
- Стать :
- Будь яка
- Властивості:
Текст пісні:
ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Полюбила хлопця за козачу вроду,
За вуста червоні, за легкую ходу.
Знала, доведеться його відпускати,
Рідну Україну, щіро захищати.
Ой ти мій козаче, їдеш так далеко
Памятай що буду, вірна як лелека.
Виглядати буду, кожен день чекати
на твоїх сорочках квіти вишивати.
Дбати твою маму, буду як рідненьку
І співати буду я тою пісеньку:
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала
Та й посеред поля тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, чом не йде стрічати? —
Не питайся, сину, за тою причину,
Бери топір в руки — зрубай тополину.—
Взяв козак сокиру, та й пішов у поле,
Там де сходить сонце, де росте тополя.
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.—
Мамо, моя мамо, що ж ви наробили,
Що ми так кохали, а ви розлучили
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.
Плюсовий запис
Коментарі:
Дякую!!!
просто СУПЕР.з повагою DJ SERGEY.
завжди радий допомогти)









Останні коментарі
ROMANMYZUKA: Дякую !!!
Eugene27: Дякую!!!
Eugene27: Дякую!!!
alex_2011: Дякую.
Павло Салганюк: Дякую!
Павло Салганюк: Дякую!
Павло Салганюк: Дякую!
Павло Салганюк: Дякую!
valintin869: Дуже Вам вдячний
Павло Салганюк: Дякую!
uyriy2023: Дякую. просто і кайфово звучить
uyriy2023: МАЛЬВИ
Bogdan1234: Обмін не цікавить
Bogdan1234: Обмін не цікавить
Bogdan1234: Обмін не цікавить
Val_Melnik: Дякую!
MavrikiyI: Дякую!!!
steve1010: Дякую!
steve1010: Дякую!
steve1010: Дякую!
steve1010: Дякую!
Eugene27: Дякую!!!
leo1965: Дякую!!!
makarenkovalera64: Дякую..
Віталій Дубограй: вага колонки?
ROMANMYZUKA: Згадай цей день, згадай цей час, коли зустріла доля нас Коли дерева розсипали листя свої. Зустрілись ми, зустрілись ми, все було наче уві сні, І нам здавалось на землі нас тільки двоє. Приспів. Хто сказав, що осінь сум приносить людям, Хто сказав, що жовтий колір до розлуки. Жовте листя ми збирали, і на щастя дарували Ти мені, а я тобі. І лиш тебе і лиш мене, кохання вибрало й живе, Весняним птахом в золотому листопаді. І вдячні ми осіннім дням, що дарували щастя нам, І тільки осені завжди ми будем раді. Приспів. = ПР-Ш = Чекали ми свою весну, не дивились, що в мить ясну Нам проліски замінять жовте листя клену. І тільки ти і тільки я, і зберегли на все життя, Щоб часом в юність повернутися зелену. Приспів. Щиро дякую!!!
igor_m2008: Дякую!!!!
Andrii2212: дякую!
Nicolas67: Файно
Nicolas67: Дякуємо .