П: Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти, ніжність грація.
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча як акація.

1. Тебе немає і погода в небі хмуриться
Та може це усе на краще хай забудеться
Нехай несуть вітри мої вірші по вулицям
Побиті душі гріють ними хай лікуються

Я би забув та не можу, кожен твій погляд о Боже,
Кожен твій крок про любов, про це лиш покажуть в кіно.
Поки не плач, дарма не жми пальці,
Я ще не знав яка колюча ти акація.

П: Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти, ніжність грація.
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча як акація.

П: Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти, ніжність грація.
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча як акація.

2. Ти сказала забудь, я більше не повернусь
До тих холодних рук, від них так віє ночами.
Твоїми ночами, моїми ночами
Та тільки жаль що сльози замерзали до шрамів.

А ти сказала, стоп, більше не повернусь
Моїх очей ніколи вже не побачиш.
Та це все на краще, хоч на душі тяжче
Але твоє кохання не заслужене щастя.

П: Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти, ніжність грація.
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча як акація.

П: Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти, ніжність грація.
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча як акація.