Дивно мені, так дивно, як же це так у світі є,
На нашій Землі, планеті стільки самотніх живе людей.
Чому коли хтось нас любить, ми любимо зовсім не тих?
Історія, всім знайома, тема з непростих.

Ми вже такі розумні перечитали купу книжок,
Та все одно, як діти, робимо сотні помилок.
Все біжимо кудись, добігши втрачаєм у тому сенс.
Життя - особливий вчитель, грайливий денс.

Сяй мені моє сонце сяй.
Твої промені так потрібні, знай,
Моє сонце сяй, сонце моє, сяй.
Усміхнись мені, серце зігрівай.
Сонце сяй, сяй.

Люблю гуляти пішки, перебирати в голові…
Хтось скаже: «Зайве, нащо? Це все пусте. Пусті думки».
А коли нема кохання, гріють мене мої роздуми.
Завжди рятує сонце, його промені.

Сяй мені, моє сонце, сяй.
Твої промені так потрібні, знай,
Моє сонце сяй, сонце моє сяй,
Усміхнись мені, серце зігрівай.
Моє сонце сяй, серце зігрівай
Моє сонце сяй, серце зігрівай
Моє сонце сяй, твого сяйва дай.
Моє сонце сяй, прошу, сяй.

Ѕоlо guітаr

Сяй мені, моє сонце, сяй.
Твої промені так потрібні, знай,
Моє сонце сяй, сонце моє, сяй.
Усміхнись мені, серце зігрівай.

Моє сонце сяй, сонце моє, сяй.
Твої промені так потрібні, знай,
Моє сонце сяй, сонце моє, сяй.
Усміхнись мені, серце зігрівай.

Сонце, сяй, сяй-сяй, сяй-сяй.....