Світлиця
Скільки себе пам’ятаю, завжди світили мені
Вікна в задумі розмаю і. рушники на стіні.
Вічна дитяча спокусо, двері відчинеш, а там –
Білим недільним обрусом сяє світлиця сватам.
П-в: Мамо, ваші діти як птиці
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Може далеко від дому крила зів’януть мої,
Згасне зоря, а потому, змовкнуть навік солов’ї.
Сину, затям собі, сину, де б ти у світі не був,
Кожен світлицю покинув, але ніхто не забув.
П-в: 2р. + Світлиця
Скільки себе пам’ятаю, завжди світили мені
Вікна в задумі розмаю і. рушники на стіні.
Вічна дитяча спокусо, двері відчинеш, а там –
Білим недільним обрусом сяє світлиця сватам.
П-в: Мамо, ваші діти як птиці
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Може далеко від дому крила зів’януть мої,
Згасне зоря, а потому, змовкнуть навік солов’ї.
Сину, затям собі, сину, де б ти у світі не був,
Кожен світлицю покинув, але ніхто не забув.
П-в: 2р. + 1р. 1р.