Вечір догорає ненавмисно,
І не згаса, що є сил.
Не говори, не говори,
Скоро вечір догорить.

Мамо, ми учора діти,
Нам сьогодні час летіти.
За обрій мене проведи,
Коли вечір догорить.

В горі чи бачиш як,
В останню мить?

Мамо, я лечу у далі,
Далеко не жди.
У вирій летять журавлі,
Там луна крик лелеки.

Мамо, я лечу назавжди,
Далеко не один.
У вирій летять доні й сини,
Нам співатимуть…

Війна лягла на наші плечі,
Мої тепер навік лелечі.
Щоб жила наша свобода,
Моє життя вже догора.

Запалає небокрай,
В тисячах «прощавай».
Через роки, через роки,
Нам співають лелеки.

Мамо, я лечу у далі,
Далеко не жди.
У вирій летять журавлі,
Там луна крик лелеки.

Мамо, я лечу назавжди,
Далеко не один.
У вирій летять доні й сини,
Нам співатимуть…

Рідне небо вкутане спекою,
Там де птахи. Вільні птахи летять у вирій.
Коли я поверну лелекою,
В рідні краї, вільні краї, життя у мирі.

Мамо, я лечу в далі,
Далеко не жди.
У вирій летять журавлі,
Там луна крик лелеки.

Мамо, я лечу назавжди,
Далеко не один.
У вирій летять доні й сини,
Нам співатимуть.

Лелеки, лелеки,
Лелеки, лелеки,
Лелеки.
Там, де співають.

Лелеки, лелеки,
Лелеки, лелеки,
Лелеки.
Там, де співають,
Лелеки.