За морями, за лісами,
За високими горами
Там жило собі кохання
Із блакитними очами.
Разом з сонечком вставало,
Довгі коси заплітало
І під тихий шепіт вітру
Людям щастя дарувало.
Разом з сонечком вставало,
Довгі коси заплітало
І під тихий шепіт вітру
Щастя дарувало...

За лісами, за морями,
За високими горами
Там жило собі кохання
Між землею й небесами.
Зрад і заздрощів не знало,
Про любов пісні співало,
Для людей з добром у серці
Зорі з неба діставало.
Зрад і заздрощів не знало,
Про любов пісні співало,
Для людей з добром у серці
Зорі діставало...

З нівідкіль взялися раптом
Дві сестри - Брехня і Зрада,
Чорним кругом налетіли,
Щоб кохання розтерзати.
Біли рученьки зв'язали,
Щиру душу розтоптали
І кохання яснооке
Сміючись закатували.
Біли рученьки зв'язали,
Щиру душу розтоптали
І кохання яснооке
Там закатували...

За лісами, за морями,
За високими горами
Дві сестри кохання вбили
І з блакитними очами.
Ні словечка не зронило,
Вбивцям в очі подивилось,
Впав кришталь одна краплинка,
По щоці сльоза скотилась.
Ні словечка не зронило,
Вбивцям в очі подивилось,
Впав кришталь, одна сльозинка
По щоці скотилась...

І тепер на білім світі
Важко нам любов зустріти,
Та, якщо вона приходить,
Бережіть її що митті.
Не давайте панувати
Сестрам двом - Брехні і Зраді,
І тоді кохання ваше
Буде щастя дарувати!
Не давайте панувати |
Сестрам двом - Брехні і Зраді, |
І тоді кохання |
Буде щастя дарувати! |

Научала мене мати
Русу косу заплітать,
Не пускала мене мати
У садочок погулять,
Не пускала мене мати
У садочок погулять.

Приспів:
А я у садочок |
Чорнобрива наведу, |
А я кого хочеш |
З ума, з розуму зведу! | (2)

Научала мене мати:
Бійся хлопців молодих,
Говорила мені мати:
У садочок не ходи!
Говорила мені мати:
У садочок не ходи!

Приспів.

Научала мене мати
Ранком хату замітать,
Говорила мені мати,
Щоби хлопцям не моргать,
Говорила мені мати,
Щоби хлопцям не моргать!

Приспів.

Научала мене мати
Собі хлопців не манить,
Говорила мені мати:
Як не слухать - буде бить!
Говорила мені мати:
Як не слухать - буде бить!

Приспів.