Виряджала мати сина у солдати
Вст-п 1
Виряджала мати сина у солдати,
Молоду невістку зелений льон жати. \2р
Пр-ш 2
Іди ти невістко зелений льон жати
Тільки не вертайся до моєї хати. \2р.
Пр-ш 3
Жала льон невістка, жала не дожала
Тай посеред поля тополею стала.\2р
Пр-ш 4
Вже проходить рочок, другий наступає,
А на третій рочок козак повертає. \2р
Пр-ш 5
Добрий вечір мамо, що то за причина.
Що на нащім полі росте тополина. \2р.
Пр-ш 6
Не питайся сину, що то за причина
Бери топір в руки рубай тополину.\2р
Пр-ш 7
Як ударив вперше, вона ся схилила,
Як ударив вдруге, тай заговорила.2р
Пр-ш 8
Не рубай мя милий, то я твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина\2р.
Кода.
--------------------------------------
Можна співати ще під такі слова
--------------------------------------
Вст-п 1
Ой чиє ж то сіно, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Пр-ш. 2
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Пр-ш 3
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Пр-ш 4
Жала вона, жала, жала — не дожала
І до сходу сонця тополею стала...
Пр-ш 5
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?
Пр-ш 6
Не питайся, сину, про свою дружину.
Бери топір в руки — рубай тополину. —
Пр-ш 7
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
Пр-ш 8
Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.—
Пр-ш. кода