Це дуже давня пісня і має вона чітку історичну ознаку, яку політикани "затерли" зі зрозумілих причин.
Справа в тому, що в усім відомому варіанті тексту відсутня нісенітниця, яка вийшла з намагання "затерти" історичність цієї пісні. У розпоширеному спотвореному тексті йдеться про те, що КОЗАКИ ВКРАЛИ Галю, прив'язали і підпалили, а потім вона почала кричати і КОЗАКИ ПОЧУЛИ, до лісу майнули і її ВИЗВОЛИЛИ (зверніть увагу на дурнувате протиріччя).
Справа в тому, що ця пісня відтворює чітко визначені історичні події, коли справді за Доном існував Хозарський Каганат (жидівське князівство, яке розбив Великий князь Святослав Хоробрий за те, що постійно з-за Дону дошкуляли Русичам своїми набігами і викраданням наших жінок).
Подаю оригінальний (народний) варіант тексту, де все стає на свої місця. Впевнений, що причину "затирання" кожен зрозуміє:
1.
Їхали хозари із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, забрали з собою.
2.
Їдьмо, Галю, з нами, з хитрими жидами,
Ліпше тобі буде, ніж в рідної мами.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Ліпше тобі буде, ніж в рідної мами.
3.
Галя молодая мами не слухає,
До жидів на воза весело сідає.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
До жидів на воза весело сідає.
4.
Та й повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Крутими ярами, темними лісами.
5.
Розпинали Галю масними руками,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.
6.
Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну із гори до низу.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Запалили сосну із гори до низу.
7.
Сосна догоряє, Галя промовляє:
А хто мене чує, нехай порятує.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
А хто мене чує, нехай порятує.
8.
Козаки почули, до лісу майнули,
Жидів порубали, Галю врятували.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Жидів порубали, Галю врятували.
9.
Ой, хто дочок має, нехай научає,
Нехай із жидами гулять не пускає.
Ой, ти, Галю, Галю молодая,
Нехай із жидами гулять не пускає.

Дякую за текст!