Він іі чоловік... його дружина вона
І він у неі єдиний вона у нього одна
У них дорослий син і на зйомній квартирі
На третім поверсі так ніби щасливо жили

Звична кава вранці... їм готувала сніданок
"Ей соня ранок, вставай, спізнишся на першу пару"
Рюкзак, гроші, ключі "ти телефон забув !! "
"Дякую мама" ... вже із порогу почула.

І знову бігти вже треба "вже скоріше б субота"
Прокинутись, полежати і не йти на роботу
Та в кухні хтось шарудить і пес десь поруч гарцює
Він доторкнувся до неї... вона ніби не чує

Тєлік , пульт, окуляри ранковий випуск новини
Хакі, берці, рюкзак... поцілунок на згадку
Він же країні своїй давав обіцянку.

Чоловік... він не звик слів кидати на вітер
Так було і буде так, доки живе на цім світі
В двері ключ... та обернувся і сказав ій коханій
«Надія помирає останньою»

Це одне на двох і не зламати не справити
І не буває виключень з правил
Це одне на двох повітря, попіл і драми
і лиш надія живе поміж нами...

Він іі чоловік... його дружина вона
Але з являлись сльози коли дивилась на сина...
Такий вже зовсім дорослий... а так на зйомній квартирі
На третім поверсі якось жили далі і жили

Все таж кава з ранку і все той же сніданок
"Доброго ранку мам" ... приготував якось сам він
Рюкзак, гроші, ключі, телефон, цигарки
" Переживемо якось давай не мовчи"

Бігти, робота, автобус, незнайомі обличчя
У перерві курити.... ніяк не зупинитись
І знову кави ковток, …ні ніяк не відпустить
"Ну поверни хоч на мить без нього ж так пусто"...

Знову тєлик і пульт і знов новини усі ті
Дивитись боляче " як?" одна на всім білім світі !!
І знову хтось шарудить його так поруч бракує
Ось доторкнувся б до неї... вона ж точно почує

На третім поверсі так , жили ніби і жили.
Пес кудлатий, сусіди з ними наче дружили
Та згадує все частіше як він сказав ій коханій
Бо лиш для неї надія …. помирала останньою…