Незбережене кохання.

Музика і слова Валентини Шевченко

1.
Все було, як в казці, він з роси намисто
З першим поцілунком їй подарував.
То було кохання кришталево-чисте,
Й кожен з них блаженство в серці відчував.
Та до нього в душу увірвалась інша,
Своїм зрілим тілом пристрасть принесла.
І тоді в коханні затаїлась тиша,
Бо вона пробачить зради не змогла.

Приспів:
Дівчина красива, синьоока, ніжна,
Трішки недоступна, чиста і безгрішна
Там, біля берези тихо сумувала,
Бо «прощай» коханому сказала.
Він стояв, обнявши орхідею сонну,
І очей не зводив довго з телефону.
І пішов додому аж перед світанням,
Вбитий не збереженим коханням.

2
- Як могло це статись? - він питав у себе, -
Та, друга, не варта й краплі почуттів.
Він благав дівчину, він молив до неба,
Бо втрачав найкращу дівчину в житті.
Сонна орхідея у руці зів’яла,
Бо нема любові чистій вороття.
Плакало кохання… а душа кричала:
-Люди, не пускайте зраду у життя.

Приспів:
Дівчина красива, синьоока, ніжна,
Трішки недоступна й може трішки грішна
Там, біля берези тихо сумувала,
Бо «прощай» коханому сказала.
Він стояв обнявши орхідею сонну
І очей не зводив з трубки телефону.
І пішов додому аж перед світанням,
Вбитий не збереженим коханням.

Програш
Люди, бережіть своє кохання / 3 рази