За вікном, за вікном старий клен у дворі, знає він, знає він, що мені не весело.
Лише поманить рукою, пожаліє люблячи. Чому нема зі мною тебе?
Ну навіщо, ну навіщо казала: "Люблю"? Серцю боляче навіщо, розкажи, я зрозумію.
У губи ніжно, навіщо я тебе цілував? На пероні навіщо проводжав?

Приспів:
Ой, гарні очі, на мене ти так дивилась. Час швидкий, як птах, вилетів.
Тихо рушив вагон і вкрило білим снігом наше маленьке щастя бути вдвох.

Не боюся, не боюся я освідчитися в коханні, я залишитись боюся біля зачинених дверей.
"Розлюби, розлюби, але забути не поспішай", - рветься крик з ранимої душі.
Вибач, вибач, якщо щось не так, я залишився один, але в душі біль і морок.
За вікном, за вікном старий клен у двоє, знає він, що мені не весело.

Приспів:
Ой, гарні очі, на мене ти так дивилась. Час швидкий, як птах, вилетів.
Тихо рушив вагон і вкрило білим снігом наше маленьке щастя бути вдвох.

Ой, гарні очі, на мене ти так дивилась. Час швидкий, як птах, вилетів.
Тихо рушив вагон і вкрило білим снігом наше маленьке щастя бути вдвох.

Ой, гарні очі, на мене ти так дивилась. Час швидкий, як птах, вилетів.
Тихо рушив вагон і вкрило білим снігом наше маленьке щастя бути вдвох.