ЧОЛОВІЧА ВЕРСІЯ:

Як ішов я опівночі
понад тихою водою,
зачерпнув в долоні срібло,
те що місяць там залишив,
і зробив я з нього перстень.

А як сонце привітало
мене вранці в чистім полі,
я знайшов вінок з барвіну,
недоплетений учора,
і зробив я з нього перстень.

Два перстені – то для тебе.
Вибирай, що любиш.
Два перстені – то твій усміх.
А твій усміх – моя згуба.

Два перстені дня і ночі
ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш –
Кинь їх вранці за водою.

За водою...

Знову осінь нам приносить
В злотих кронах неба просинь, -
Злива дивних барв довкола
І вітрів віолончелі.
Не сумуй за веснотравнем.

Бо ж мелодію забуту
два перстені нагадають.
Нагадають як забудеш,
не знайдеш і не полюбиш.
Не сумуй за веснотравнем.

Два перстені – то для тебе.
Вибирай, що любиш.
Два перстені – то твій усміх.
А твій усміх – моя згуба.

Два перстені дня і ночі
ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш –
Кинь їх вранці за водою.

За водою…

За водою…

ЖІНОЧА ВЕРСІЯ:
Як ішла я опівночі понад тихою водою,
Зачерпнула в руки срібло
Те, що місяць там залишив,
І зробила з нього перстень...

А як сонце привітало
Мене вранці в чистім полі,
Я знайшла вінок з барвінку,
Недоплетений учора,
І зробила з нього перстень.

Два перстені – то для тебе.
Вибирай, що любиш.
Два перстені – то твій усміх.
А твій усміх – моя згуба.

Два перстені дня і ночі
ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш –
Кинь їх вранці за водою.

За водою...

Знову осінь нам приносить
В злотих кронах неба просинь, -
Злива дивних барв довкола
І вітрів віолончелі.
Не сумуй за веснотравнем.

Бо ж мелодію забуту
два перстені нагадають.
Нагадають як забудеш,
не знайдеш і не полюбиш.
Не сумуй за веснотравнем.

Два перстені – то для тебе.
Вибирай, що любиш.
Два перстені – то твій усміх.
А твій усміх – моя згуба.

Два перстені дня і ночі
ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш –
Кинь їх вранці за водою.

За водою…

За водою…