Дихає ліс, пташка на гіллі
Пісню співає, що тішить мій слух...
Я довго ріс – йшов через цілі,
Що тіло гартують і зміцнюють дух...
Тиха роса зіб’ється з трав
Криком "вперед!", дружним тупотом ніг...
Я тут знайшов те, що шукав
Славу здобув і себе переміг!
Приспів:
Мій лицарський хрест – моя нагорода
За те, що не впав, за те, що не втік!
Мій лицарський хрест – яскрава пригода,
Що буде тривати в мені цілий вік!
Мій лицарський хрест!..

Плинуть роки, їх заметілі
Скроні мої пофарбують у сніг.
Я, завдяки шрамам на тілі,
В пам’ять свою закарбую усіх
Друзів моїх та ворогів –
Кого любив і кого вбивав...
Може чогось я не зумів,
Та не згубив, не продав, не програв...
Приспів.

Тим, що загинули, й тим, що вижили,
Слово своє вдячно присвячую!
Хай ворог зиркає очима хижими,
Нехай гарчить – мені не лячно.
Хто вріс корінням, той не зламається.
Хто має стержень, той не зігнеться.
Любов до матері – найкраща порадниця.
Любов до вітчизни – ідея серця.
Лицарський хрест – відзнака для обраних –
Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях.
Для тих, що в боях ставали хоробрими.
Для тих, що в атаки здіймалися першими.
Я не відступитися від слова сказаного –
Буду дерти руками, зубами гризти!
У світі багато брудного й заразного,
Але той, хто хоче, залишається чистим...
Приспів.