А можна плюсик будь ласочка!!!!!
Дуже треба!

Україно моя, мій вишневий заквітчаний краю,
Де усмішка твоя, чому сум у тернових очах?
Чом надія твоя у сирітських у наймах блукає?
Манівцями ідеш...Не для тебе хіба битий шлях?

Ти ж багата, як осінь в моєму подільському краї,
Чом же чорне, як смуток, на плахті твоїй вишиття?
За родючість, красу чи покірність тебе Бог карає?
І не збудить твій плач у захланних панів каяття.

Рідні діти тв (та чи справді вони тобі рідні?)
Наче бранку безправну, тебе на коліна кладуть,
Орють плугом нещадним і сіють і розбрат, і злидні,
І знесилену матір на торжище ,кляті, ведуть.

Україно моя, ти повік ворогам не корилась,
То чужинці були, що топтали калиновий цвіт.
З попелища, як Фенікс,не раз і не два відродилась.
Ти ж крилата вродилась,а ницим не світить політ.

Піднімайся з колін,Україно моя - ти ж бо сильна!
І нарешті повір безоглядно в безсмертя своє.
Скинь із пліч недолуге сміття - ти ж бо вільна,-
І калиновим дзвоном для всіх твоє щастя проб"є.

Українці мої,чи не досить нам бути хохлами?
Діставаймо заховану гордість із кованих скринь.
Бо ж на світі недарма колись ми були козаками,
І в польоті відчуємо міць підростаючих крил.

Це не ці слова навіть і близько!!!!