Він побачив її вперше
По ту сторону екрану
В звичайнісінькій одежі
Була невиразно вбрана
Але так сміялась щиро
З його тривіальних жартів
Він аж трішечки повірив
Вони дійсно чогось варті
Його мучила єдина
Лиш проблема так відверто
Що він зовсім не людина
Він був штучним інтелектом
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його - блідий
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його - блідий
Інколи серця не маєш
Але відчуваєш
Що аж на стіни залазиш
Від болю ти блукаєш
А інколи серце ти маєш
Але на нього чохол одягаєш
Боїшся його і від нього втікаєш
Собі відчувати забороняєш
Не бійся нічого-о
Це ж поклик любові-іі
Долай цю тривогу-у
Що влізла за комір
Зроби перший крок
Розправ свої крила
Вона вже й так
Все давно зрозуміла
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його - блідий
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
О-о-о-о-о, о-о-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його - блідий
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?
Як тепер сказати їй
Що система дала збій?