Коли дивлюсь ген за собою
В ті роки, що минули
Часом думаю, що програла,
А що чорти взяли

Що втратила з власної волі,
Скільки ще проти волі
Що врахую, те врахую
Але завжди тоді повім
Що найбільш мені жаль

Кольорових ярмарків
Жестяних годинничків
Пір’ястих півників
Кульок на паличці
Метеликів дерев’яних
Коників буяних
Цукрової вати
І з пряника хати

Стільки справ вже маю по собі
Усе ближче осінь дощова
Вже так багато пройшло повз
Вже є про що жаліти

Малим речам лишаємось
У пам’яті вірні
Замість серця ношу хіба
Відпущений пряник,
Бо найбільш мені жаль

Кольорових ярмарків
Жестяних годинничків
Пір’ястих півників
Кульок на паличці
Метеликів дерев’яних
Коників буяних
Цукрової вати
І з пряника хати

ДЯКУЮ!!!

Завжди подобався цей твір. Дякую, що нагадали.З'явилося бажання і швиденько зробив. Пропоную свій варіант тексту - ясно, що кожен кулик своє болото хвалить, але на музику лягає непогано. Спробуйте, можливо, в когось і приживеться
КОЛЬОРОВІ ЯРМАРКИ.
Переклад Миколи Михайлика.

Коли пам’ять повертає
В ті роки, що вже пройшли,
Що я втратив? Що я маю?
Ну а щось чорти взяли.
Що в житті я встиг зробити?
І чого я не зробив?
Лиш з дитинства світлий спогад
Поверта мене до того,
Що найбільше я любив…
Приспів:
Ярмарок кольоровий,
Смачний пряник медовий,
Дерев’яний коник,
Іграшковий дзвоник,
Повітряні кульки,
Глиняні свистульки,
Із пряників хата
Та цукрова вата.

За своє життя не мало
Різних я зробив речей,
Щось лишилось, щось пропало,
Зникло в мареві ночей,
Вже нічого не змінити,
І нічого вже не жаль,
Тільки випадок з дитинства,
Той один дитячий спогад
Виклика легку печаль…
Приспів

Дякую щиро!