я чув цю історію,але там говорилося про наречену,вона десь пропала,і він спитав де ця ненормальна???

Стара байка, часів коли не було не то що мінідісків , поняття не мали що то таке "апаратура" бо грали таки справді в живу      Так от йдуть музики зранку з весілля додому, якоюсь дорогою через поле. і хоча ця дорога була найкородша, але ж не близька , помучились : хто бубена несе, хто цимбали...та щей не виспані. Аж тут їде машина "Молоковоз", ну тай хлопці зупиняють.шофер зупинився, але ,каже візьму тільки одного немає місця, ті проситися. Добре , каже шофер, лізьте якщо хочете в бочку вона пуста підвезу, але при умові що спочатку заїдемо до мене додому , я не ночував дома то щоб жінка не сварилася, як підїдемо і я зупинюся то ви з бочки марша втиснете, а я відмажуся , що музикантів відвозив. Так і домовились.. Їдуть , перед самим селом , десь взявся голова колгоспу з участковим / поля обїзджали/  ну тай зупиняють, тільки машина зупинилась,      ну а музиканти як і домовились, з бочки--- марша!!!...  

Абсолютно реальна історія,як кажуть "від першої особи". 80-ті роки,команда з 5-ти чоловік,/всі ще "до армії"/ грає 2 дні на "кучерявих селах". Під ранок першого дня один з нас "зняв тьолку". Думаю,всім знайома ситуація? Але була осінь,дощ,і нема куди дітися. Вона.пропонує сховатися в неї вдома,оскільки її тато,мама,і маленький братик тут,на весіллі,і будуть до кінця,бо дуже близька родина. Питань нема,пішли! Але,щоб скоротити шлях,дівчина веде його городами,садками,межами,якимись "партизанськими стежками",і вони опиняються в ще теплій "літній кухні". Після нетривалої "любові",відповідно,задрімали. Розбудив їх шум на подвір*Ї-гавкає пес,скриплять ворота,заїзджають коні, хтось співає,і т.д. Перелякана до смерті дівчинка /мої приїхали!!!/ виводить хлопця в садок, і каже приблизно так : -"Межею дійдеш до річки,там побачиш копицю сіна,за нею,трошки далі-кладочка,виходиш на тверду дорогу,там капличка,магазин і потім наліво вулиця,де весілля." Чи то дівчина,з переляку,не так пояснила,чи то хлопець не зрозімув,але зразу за річкою заблудився. Треба сказати,що те село розташоване на трьох горах,і внизу порізане річечками,неширокими,але не перестрибнеш.Треба шукати мостик.Дощ,ніч,осінь,мряка,роса,штани по-коліна мокрі,в мештах акваріум,видимість півтора метра,куди не ткнешся-як не пропасть,то верби,то чийсь садок з купою псів. Кругом тихо,але музики не чути-весілля вже закінчилося. Хоч мами плач! Після двогодинного блукання наш герой нарешті зустрів людей /хтось йшов на автобус/ і йому підказали дорогу на весілля. На подвір*ї  нема нікого.Забіг бідолаха в шалаш,випив сотку з дядьком,що охороняв весільне добро, той завів хлопаку до хати і положив спати.

Зранку,другого дня,його робудили музиканти і його вчорашня дівчина! Причому всі падали зі сміху! Виявляється,тато дівчини довго пив з музикантами "на коня",потім посадив на фіру жінку з малим,а також всіх МУЗИКАНТІВ,і повіз спати ДО СЕБЕ ДОДОМУ!!  І коли наш герой тікав садками чимподалі від того подвір*я,його команда ТАМ мирно вкладалася спати! От так буває,хлопці!

Стара байка, як Омелько на весілля запрошував.

    Прийшовши до сусідської хати, Омелько вклонився тай каже:

-- Просили Вас тато й мама, і я Вас прошу, щоби сь ти прийшли до мене на весілля  / почухавши потилицю, продовжує /

   ... але були би сь ти дурні йти , бо горівка не викисла та й кабана зарізали, того що хворував цілий рік , так що ковбаса певно що буде неважна.

--....?!  А що , Омельку, мудріших не було, щоб до нас прийти ?

-- Та розумієте , дядьку, мудріші пішли до мудріших, а мене до Вас послали . ))))

Під клубом в селі ,  на лавці сидять хлопці тай  нудяться.  Один з хлопців пропонує:

  - Може сходимо на кавацєрку в сусіднє село ?

  - Та ні не хочеться, там всі дівчата одинакові,  якісь всі  на одне лице     - каже інший.

  - Гм !..  Батькова робота !...   -гордо пояснив син музиканта.

1991 рік. Весілля. Лабухи. 

Барабанщик до команди - "Чуваки! Полька "Маруська", соль-мінор! Раз-два-три-чотири....."

2011 рік. Весілля. Лабухи.

Клавішнік до соліста - "Микола! Полька "Маруська", бітрейт - 245".

Було це в гірському селі Максимець,в Надвірнянському районі,грають хлопці весілля,і от мода вних така йти перед музиками на перекур,стоять в гумових чоботях і пускають дим музикам в лице,ну а хлопці "ріжуть" коломийку,і от стоять два таких "таліби" і розмовляють.Перший каже:Ти диви куме! от ці грають! а той у відповідь тикає пальцем на мікшер з кабелями тай каже: А хер вони грають! Шо не видиш шо уних все по дротах! Одним словом там грай не грай,а їм все по дротах! Десятою дорогою тепер хлопці обходять Максимець! А грати там треба з девятої ранку суботи до неділі до обіду,якщо повезе! Хто там був не дасть зобрехати,чи ні?

Історійка ця трапилась на халтурі в одному із мальовничих сіл благословенної Здолбунівщини. Басист закадрив чувіху, і щоб далеко її не водити, повів прямісінько...за музичний шалашик, в садок, під яблуньку. Лабухи на той час ліпили файного медляка. Здається, то був незабутній "Білий лебідь, молодий". Кода,  барабанщик пальцями глушить "жилізо", настає тиша. З-за музичного шалашика чується неабиякої гучності солодкий стогін !!! Добра половина гостей напрягає слух і робить здивовані очі. Дехто вже посміхається. Саша-барабанщик рятує становище - "Хлопці, полька! Раз, два, три, чотири!!!". Злагоджена команда тут же вступає!!! Гості танцюють, але полька звучить без слів - лабухів душить сміх і....жаба!!!

Побажання.Ми всі знаємо ,що кохання це велике полум;я,а щоб полумя горіло ,що треба робити?  -підкидати палочки.Так щоб ваше полумя негасло від нестаччі палочок.