Нещодавно розсмішило мене до сліз: один музикант майже на "повному серйозі" каже іншому, що "колонки треба ставити нижче, бо звук легший за повітря і буде підніматись"

  МІСЬКО БРЕНД.

Є у нашім селі Місько,

Візитівка наша – бренд,

Музикант в третім коліні,

Всім взірець, інтелігент.

Файно він на скрипці грає,

Рве копійку не бідує,

Робить у селі завклубом,

Та ще й в школі вчителює.

Прибраний, як кінозірка,

Завжди пахне дікалоном,

Перший вар’ят, як залляє

Своє черво самогоном.

Бува вип’є на забаві

Горіляки зо дві шклянки

Й людям лекцію читає

Про шкідливу дію п’янки.

Каже: «людоньки, краяни –

Я в газеті прочитав,

Не одного вже п’яницю

Дідько пить смолу забрав.

Алкоголь краде здоров’я,

Як підступний диверсант,

Наголошу, він хороший

Часом антидепресант.

Зауважте! Всіх вас прошу,

Адже в Бозі ми рідня,

Хочеш – випий літру, другу,

Не впивайся як свиня»!

Знаю, каждий хоче пити,

Трошечка пограти ролі,

Та як хочеш файно жити,

Треба мати силу волі.

Я, аво, по собі скажу

В мене слово наче сталь,

Часом як горілки вмажу,

Перед тим, як йти на баль.

Фест страждає моя врода,

Ніц не знаю, хто я? Де?

Лежу дома, як колода,

А народ музику  жде.

Жінка сипле град словесний,

Так немов читає книгу,

Все летить, щоб бути чесним,

Через Горлівку у Ригу.

Певно то ся посварили

Береги моєї долі,

Вольність є - немає сили,

Сила є – немає волі.

Олег Гаврилюк гурт "Дністрянські візерунки!

Лабухи лабають халтуру. "Троєчка" - клавішнік, гітараст і басист. Після першого заходу клавішнік і гітараст пиз....ять басиста, як худу свиню. Підбігає весільний батько.
- "Хлопці, шо ви робите???!!!".
- "Так він, курва, струну розстроїв!!!"
- "Так настройте, не бийте його!!!"
- "Так він, падло, не каже яку!!!!"

Молодий композитор бере уроки у маститого метра. Потіють третю годину. Зрештою, старий композитор згрібає конспекти і літературу та й мовить до юного :

-Так, всьо! На грамзапис!!!!

- Професоре, як можна? Я ж недосвідчений!!! Мені ще рано! Буде ганьба!

- Юначе, я у Ваші роки саме з цього починав. Мене, як сліпе кошеня, мій Вчитель........ 

Приблизно такого змісту монолог видає старий професор протягом хвилин трьох, поки вони не спустились до інститутського буфету. Старий, з порога:

-Клавочка, сонце, запиши 200 грам коньячку на юнака!!!!

Чудові історії, дякую!

колишнійлабух (Царство йому небесне) розповідав, що весільний тимчасовий віходок який був обладнаний на городі за палаткою, був перенесений вечером музиками не два метри дальше по стежці. А добряче наповнена яма, звісно, залишилась на місці і гості вивчивши місце дислокації виходка брали правильний напрямок по стежці і падали до ями.  Дуже швидко вісілє розійшлося, тільки жовтий шлях до потічка давав зрозуміти,  що помивши капці і потріпавши нагавиці гостям вже було не до весілля.

Куми

(на сцену виходять кума і кум, який ледь переплітає ноги)

Йой куме , ба ,шо то вам сі стало. Та були с ти хлоп, як хлоп, а тепер теплий труп. Певне с ти вроки дістали. Дивіться шо люду наїхало до нас на свито. Хіба нема кому такого доброго Модрицького газду , як мій кум Федьо та й зврочити. Йой зачекайте , кумцю, зараз вас обітру і сплюю. Як Вам, куме, не поможе, то мушу бігти по куму Зосю, що живе на другім боці села. Вона Вам краще ради даст. Боюсі ди с ти ласти не задерли. А ниниі то не довго-раз і готовий

      Куме –е-е-е-е-е!?! біс би вас побрав. Та я сі кваплю, тегну, я к сире поліно, вочи ми на чоло лізут, фігура сі нищит, ноги в земли, людом повідаю жи с ти заслабли, жи маєте перепади тиску, а від вас садит Паранчинчинов самогонкою.

      Та я Вас, куме, так просила цілий тиждень би с ти сі берегли, бо підемо, як і все на свито до Народного дому, а ви сі так змалювали.

       Куме , куме, та хоч захарчіть, або пустіт який дих. Бо ми сі здає жи с ти вмерли. Губи Вам посиніли, твар жовтий. А положу Вас на земли може Вам віддаст.

       Отак, людоньки, думала м жи нині культурно з рідним кумом відпочину. Вже місяць ношу на базар сир і сметану. Сторгувала м на лапки. Нарихтувала м цілу торбу всякого їдзення. Думала м си , як всі люди, так і ми з кумом після свита сі погостим. А кум ні писка , ні вока не втворит. З ким с приймати?  Во шо горівка робит з хлопа .

        Повім по – секрету цілому селу:  жи в нас хлопство скоро вимре, як мамонти. Во живий приклад – кум. П*ют і нема тому ратунку. Ніц їх не тішит, ні свито, ні пісня, ні культурний відпочинок,ні люба жінка, нерідні діти – тілько горівка. Рузя Підстрихата всипала всипала свому до борщу пігулок від пиятства. Казала жи в моменті сі зачервонів, став натягати. Він в крик:« на чім борщ варений» Рузя, як артистка добра собі в ґвалт: «на польських дупках». Іван си подумав жи юшка була зажирна, а страх го тримав тілько місяць. Горбатого, людоньки, могирла справит, так горівка і мого кума.

Хочу вам сказати, бо може хто не знає, але кум дуже добрий модриццький газда. Ми сі здибаєм на всіх свитах в нашому народному домі .я кубіта в Модричах видна знана, бо знаю всьо, шо сі робит в каждій хаті. А кум мій має характер мєгонький, тому сі так і мучит. А в парі ми вміємо забавити всю нашу громаду.

              Ой ціхо кум сі будит. Очі вітворив і водит ними, як злодій по хаті. Хоче повісти як мій онук: де я є ? Та й не буду нічого йому тлумачити, а легонько відведу додому . Хіба шкода шо не заспівали з кумом нашої улюбленої «цвіте терен» на все село на всі округи

СНІД. До районної лікарні Кволий і худенький, Сам з села прителіпався Дзідзюньо старенький. Молоденьких медсестричок Почав зачіпати, Розкажіть мол, шо до чого, Чим ся лікувати? Хто тут самий ліпший лікар, Який він, чим дише, Хто дає пігулки їсти, Хто папери пише? Тої миті терапевта Несло коридором. Аво той кого вам треба, Прозвучало хором. Лікар взяв під руку Дзідзя, Аж у ній шось трісло, Взяв до свого кабінету, Посадив на крісло. Його аж звісімкувало, Від тої турботи Й під грудьми шось дуже сильно Зачало колоти. Але свої справи майстер, Як в нас кажуть гуру, Зараз зміряю вам каже Я температуру. Перепрошую панунцю, Мені ніц не треба, А до вас мене привела Чуть інша потреба. Я на світі цім нажився, Старий, помираю, Тому дуже делікатну До Вас справу маю. Як проб’є той час й назавжди, В кращий світ я піду, Прошу напишіть у справці, Шо я вмер від Сніду!!! Терапевт чоло почіхав, Ніц не розумію, Написати воно можна, Я писати вмію. Та коли вас прийме в лоно Святая землиця, То, шо змінить цей діагноз? Яка вам різниця? Розумієте людина Я, проста й практична, Дає певні девіденти Слабість екзотична. Ну по-перше, лиш вам скажу, Раз ми вже знайомі, Я ж помру від Сніду перший У нашім районі. Ох будуть тоди про мене Люди говорити, Може хто й за мою душу Схоче ся молити! А по-друге, Зрозумійте, Як це все почнеться, Жоден хлоп до мої баби Й пальцем не торкнеться. А по-третє кум, падлюка, Від такої хохми, Точно довго не протягне, Зловить серце й здохне. Ця афера, ніби постріл, Точний і надійний, Напишіть, шо вмер від Сніду, Би я був спокійний. Автор Олег Гаврилюк гурт «Дністрянські візерунки!

Ще одна історія про туалет весільнийПриходить саксафоніст з туалету і від него смердит,і каже:"подивисі чи не йде кров з голови "--Чого кров,що сі стало?--Сів по большому,спорожнивсі...на дупу бризнуло...скоренько встав...а з шіферної лати стирчив гострий цвєк.