Yulianovich | 14 Квітня 2011, о 01:23 |
---|---|
Користувач |
Gocan Ігор, то "караокєри" мусять мати фонотеку коломийок! "Фанера коломийки такого-то села!" |
SHARIK | 14 Квітня 2011, о 07:59 |
Модератор |
А в нас є пару контор, що за мість " Привіт музикантів " при зустрічі ( під час походу ) других музикантів принципово грають пісню Л. Утёсова " Вам песня строить....., а нам жить помагает...." перероблена на марш. Звучить суперово!!! |
Roman_Zyvograj | 14 Квітня 2011, о 11:50 |
Користувач |
А ще крім коломийок є такі пісні, як ладканки та приспівки - їх, правда вже рідко почуєш, співають старші бабці чи жіночки, як випроводжають молодих до шлюбу, чи зустрічають вже на подвір"ї. Такий репертуар також без підготовки непросто підіграти. Так, як коломийки є різні, так і з цими шедеврами народної творчості. |
Yulianovich | 14 Квітня 2011, о 15:13 |
Користувач |
Роман, яку тут підготовку треба мати? Якщо вмієш "на слух" акомпонувати, то проблем нема. Ось тільки навиків сучасні музикати не мають. Колись цінилось це вміння. Тепер коли переважно акомпонемент на рівні "трьох пальців лівої руки", то й говорити не приходиться. В нас в місті є кілька жіночих колективів які власне і спеціалізуються в наданні подібних приспівок. Сприймають і приймають їх завжди "на ура!". |
Vitaliy гурт ... | 14 Квітня 2011, о 16:01 |
Користувач |
У таких випадках нас виручає наш самий старший музикант) Ще не було такого випадку, аби він не знав якоїсь пісні, чи поспівки. А мене особисто виручає вміння ловити з ходу на слух) |
Gocan | 14 Квітня 2011, о 20:58 |
Користувач |
Власне, вміння грати на слух, на мою думку, є найбільш необхідним на весіллі. Підчас ходів за столи часто не ми диктуємо що будем співати, а люди. |
Roman_Zyvograj | 15 Квітня 2011, о 12:48 |
Користувач |
Вміти грати на слух - це само-собою розуміється (для тих хто грає). Був такий випадок, що музикант на весіллі поставив на пюпітр ноти, люди танцювали, пюпітр збили, ноти розлетілись і музика стала. Всі бігом давай збирати папірчики - сміх, та й годі. |
Yulianovich | 15 Квітня 2011, о 18:05 |
Користувач |
Ну, я б не сказав що це й аж так смішно. Звичка грати з нот, а не з пам'яті, доволі поширене явище. Це як своєрідна хвороба. Ніби й знаєш, а очі так і тягнуться підглянути. А що говорити коли тексти пісень переважно не в голові, а в "талмуді", альбо в ноуті. Як збоку виглядає це втуплювання в екран монітору - самі знаєте. І що тут теж сміятися? |
Назар Рибак | 15 Квітня 2011, о 18:26 |
Модератор |
> І що тут теж сміятися?
Трохи можна!)) |
Василь | 16 Квітня 2011, о 20:43 |
Користувач |
Ну а якщо репетуар хай триста пісень і вони в "талмудах" і як в голові тримати?Я не вундеркінд. |
Будь-ласка авторизуйтесь для того щоб залишати повідомлення. Увійти