Діло було років 10 тому. Був я гостем на весіллі. І ось надумав поздоровити молодих, заграти і заспівати пісню. Підійшов до музикантів, там було двое клавіш, я захотів на псс51 грати. і осььь.. вибрав стиль, звук, і, тільки починати грати, як всі настройки збиваються, а я с того всього, не замічаючи, що передімною мікрофон, говорю - б***ь.Гості довго ржали..

Ще розказував мій батько. Лабав з ними тромбоніст, який любив грати соляк вийшовши вперед (соліст). В той час повз халабуду музик проходив п"яний вуйко, який послизнувся на болоті і злапався за кулісу тромбону. Після того соляки звучали тільки з халабуди.

Веселе сільське весілля. Музиканти в " халабуді", біля них зразу вкоплектований стіл для перекуски і "виходок"  недалеко. Все газди передбачили, щоб музиканти далеко не бігали, ну щоб "...не шукати їх довго, як знадобляться...", так нам пояснили старости.   Сіли ми поїсти, якось вмістились між стійками, мікрофонними шнурами та інструментами  і наминаєм через силу, бо вітер з городу, а там...... ну самі здогадайтесь що.  І тут до нас  в прямому смислі "підлітає", як на крилах - розпашіла, червощока молодиця з полумиском голубців:  

- Ой хлопці, ви так гарно гаєте, гостей бавите, хочу з вами випити тай голубцями пригостити, але як я маю до вас добратись...

Один з лабухів каже: " Пенє, візьміть легенько за дріт....( він мав на увазі мікрофониий) тай сідайте...

Вона з жартом відповідає: " Зараз я вам задру, щей покажу....." І замотується в дроти, падуть  мікрофонні стійки, голубці по штанах і дама лежить в еротичні позі....

Після одного весілля підходить мама молодої до музикантів  розрахувуватися. Після, розмовляючи з одним з музикантів (той був її знайомий) та бідкається з сльозами на очах, мовляв єдина дочка в сім"ї, йде за невісту і т. д., а музика довго не думаючи підбадьорює: " А, та чому плачете? Та ж на то ся годує!"))))

Розповів колєга, який у 80-х служив у Німеччині. Його звати Олег.Такий випадок. На концерт жінки офіцерів попросили підіграти пісню "Бродячие артисты". Олег каже , беру акордеон та в ля-мінорі граю, бо в інших тональностях не вмів. Жіночки просять:"Олег, немного высоковато, можна ниже?" "Звичайно", - каже Олег, і починає грати в 3 рази голосніше, але далі в ля-мінорі. - "Ну вот, теперь совсем другое дело. НОРМАЛЬНО",- зраділи жіночки.

Давно то було. Початок моєї "кар'єри". Якраз вийшла пісня "Весілля в Карпатах", треба вивчити. Одна проблема - йонікіст Штефан від музики  був далекий, але йоніку мав (ЮНОСТЬ 75),  і грати хтів (за гроші, звичайно). Пишу хлопцеві над словами акорди, і, по мірі можливості, вчу. Нарешті Штефан  зголошується, що вже вивчив і можна попробувати всім складом (семеро нас було). Після 7-8 дублю, запореного Штефаном, форинт заявляє: "Ще раз запореш - підеш н...!" Під стресом хлопец грає без помилок кілька куплетів з програшами підряд, І ТУТ ЙОМУ НА НІС СІДАЄ ВЕЛИКА ЖИРНА МУХА! Зжене муху - зіб'ється - проженуть! Виділи би ви його писок! Ми, то всьо оцінивши, продовжуємо грати. Першими зо сміху вклєкли духачі, потому я з басом, бубніст, аж тоді бідний Штефан здогадався, що грає, власне, він сам. Кода - загальна істерика!

То тепер власне авто - не дивина. А в 80-х лише один з нас мав "Запора", та й то - горбатого. Звідси - вічна тоді проблема: транспорт додому. Отож: година сьома ранку, газда, розрахувавшись, буркнув: "Зара машина буде", приніс пів-графина, і пішов до хати. Певно, рахувати гроші. Через хвилин десять стукаємо в двері: "Вуйку, ще би з графінчик..!" Приніс . Півлітру. І так разів, мабуть з чотири. Останній раз ставить пляшку і так жалісливо: "Хлопці, та в мене ще поправини по обіді, гості прийдут..." На що наш Несторко, най нині спочиває з Богом, видає фразу з розряду геніальних: "О! То ми вже є!" Через 15 хв. машина вже була під брамов. 

Було це тоді, коли весілля грали духовим оркестром. Я ще тоді не грав бо був малий. Але ця байка у нас стала вже класичною. Так от, запросили духовиків до столу - сидять, їдять, п,ють, і одному надуло живота, а випустить гази за столом - соромно, от він і просить бубоніста, щоб той  взяв бубон і одночасно з вихлопом газів, що накопичились  -  вгатив у бубон. Таким чином не буде чути хто перднув. А бубоніст був ще той хлопець.... по сигналу замазхувсь і ....... не вдарив. Що було потім? Здогадайтеся. А кому цікаво, питайте - розповім...

Замовили нас відіграти жмур  оркестром. Поскільки працюю в школі - уроки те,се... буває хлопці грають без мене. І от, в цей день кажу керівнику:"Ви їдьте,  а якщо в мене буде все гаразд, то прийду пішки"(йти не далеко). У школі відпросився, зайшов у клуб взяв тенора та і йду по вулиці до покійного. Коли це мене обганяє машиною хазяїн двору де ми маємо грати. Порівнявшись зі мною - зупиняється(бачить що з музикантів - тільки я з тенором), відчиняє дверцята і з здивовано-круглими очима запитує:"Толя, а що похорон ти будеш грати сам????".

Приїхали з колєгою на весілля(давненько це вже було-тоді міні дисків 2-3 в області, і нам із-за бугра одного прислали.Фанєр практично одиниці).Граємо,село забите -дворів 30 не більше.Я на самограйці, колєга ритм гітара.Включили міні і пішла краса ( жіночий бєк - не згадаю яка пісня,щось з Кричевського).Дідусь нареченої два рази перепитував чому та дівчина не хоче піти з нами до столу.Ми відмахувались і говорили що та дівка із запорожців і вже пішла додому.